до жертовності в ім’я високих ідеалів, до громадянськості. Художньо-образне мислення педагога живило його творчі пошуки, його неординарне бачення проблем освіти й виховання дітей. Саме на практиці він впевнився, що коли не сформувати самостійності мислення, не виховати любов до бабусі й дідуся, до матері й батька, до рідної природи, речей, що оточують дитину, - то яка може йти про любов до Батьківщини. А діти найкраще сприймають казку, і тому саме в ній великий педагог інтенсифікував свої пошуки, бачив вихід із катастрофічного стану, що склався у виховному процесі школи.
Ознайомлюю учнів з текстом:
“Чому плакав Сергійко”
Три тижні не був у школі Сергійко, бо хворів. Скучив за товаришами і за вчителькою.
Радісний, збуджений прийшов хлопчик до школи. Ось і його парта, ось і товариш.
Думалось йому: в очах товаришів побачу радість і привітність. Та їхні очі були спокійні, незворушні.
А ти виконав сьогодні завдання? – тільки й спитав сусід по парті.
Виконав, - тихо відповів Сергійко і заплакав.
Саме таким текстом виховуємо етичні відносини між учнями. Пропоную прослухане для обговорення і чую найщиріші відгуки малих учнів:
Я б підійшов до Сергійка і сказав, що скучив за ним (Роман).
А я поцікавилася б його здоров’ям (Віта).
Його зігріла б навіть і моя усмішка (Ігор).
Вихователь і вчений, В. О. Сухомлинський утвердив багато нових видів, способів і засобів розвитку в учнів творчого ставлення до дійсності, наснажив їх животворним і оптимістичним духом романтики.
Сприймання фольклорних творів у початкових класах є важливою сферою пробудження дитячої творчості, в ході якої розкриваються і здібності школярів. Головне при цьому, як зауважив Василь Олександрович, - забезпечити емоційно-естетичне освоєння змісту казки, пісні, легенди. В учнів розвивається уява, фантазія, глибшають переживання, формуються емоції, почуття.
Виняткову роль у вихованні в дітей розуміння добра, краси під час пізнання навколишнього світу В. О. Сухомлинський відводив казці. Тому, дотримуючись цієї істини, тому з перших днів перебування дітей в шклі знайомлю їх із книгами. Для цього створюю класну бібліотеку. І настільними книгами стають казки. Активно обговорюємо казки, ділимося своїми роздумами. Але дітям властива жвава уява, вигадка і вони прагнуть створити щось нове, своє, неіснуюче в реальному житті.
На уроці з розвитку зв’язного мовлення лягають в зошиті перші рядки літературної спроби – написання казки:
“Про що шепчуть вночі карти”
Вночі в класі тихо. Не чути ні шуму, ні галасу дітей. Це лише так здається мені, а парти шепочуть цілу ніч. Одні хваляться, які вони чисті й охайні, інші плачуть, бо вони брудні, поламані.
І така розмова між ними.
Михайло.
“Що сниться пташкам на чужині”
Відлетіла ластівка в теплі краї. Змучилася з далекої дороги. Присіла на гілку відпочити. І приснився їй сон: рідна земля, гніздечко. Кожного дня вона думала про свою рідну домівку, уявляла її, тужила за нею. З нетерпінням ждала, коли прийде день, щоб вона знову вернулася додому.
Віктор
“Чому горобчики куцохвості
Жили собі два братики-горобчики під стріхою однієї хати. Одного разу вони не могли поділитися поживою. Засперечалися. Почалася бійка. Билися, скублися, аж поки не залишилися без хвостиків. Відтоді горобці куцохвості.
Роксолана
Василь Олександрович писав, що вчитель повинен давати більше творчих завдань, щоб учень більше думав. Бажано добиватися, щоб у самостійно складених ними реченнях якомога краще і повніше відбивалися різноманітні явища навколишнього світу, повсякденного життя.
Перед написанням казки здійснюється підготовка, в ході якої діти збагачуються знаннями і враженнями по темі, розширюють словниковий запас: розширюють і розробляють заготовки, виконують допоміжні вправи. Проводжу екскурсії на лоно природи.
Твори дітей несуть у собі великий, виховний, розливальний, пізнавальний вплив на школярів, які почувають себе авторами, а ще – читачами цих текстів.
Можливо саме такі твори мав на увазі В. О. Сухомлинський, коли писав, що діти “населяючи навколишній світ фантастичними образами, творячи ці образи, відкривають не тільки красу, а й істину.