??? Б. Наврочинського можна визнати певною філософією дидактичної культури. Можна помітити, що будучи рефлексією культури з аксіологічними ознаками не стільки ??? вона до певної дійсності, скільки концентруються проблематикі участі, в широкому розумінні в цій області культури, вчителів і учнів. Саму культуру дидактичну не трактує як “прихованого” фону для дидактичних дій засвоєння культури, бо не ставить автор в цілому пізнавальної проблеми дидактичних реконструкцій культурних ???. Дидактична теорія Б. Наврочинського створює один рисунок “проекту участі вчителів і учнів в дидактичній культурі”. Є це проект, який розміщується на кордоні двох світів: меточною суспільного досвіду і акціологічною простору. З першим аспектом єднається проект дидактичних дій, з другим – надання навчанню форми, що зближується з мораллю.
Дидактична концепція Б. Наврочинського заслуговує сьогодні на особливу увагу з однієї сторони, недогматичним способом, плюреалістичним і недоокресленим будуж автор світ цінності. З другої, єднає цей світ цінностями з можливостями їх реалізації. Такий політичний підход дає можливість по-новому глянути на ці проблеми, дозволяє розвивати запропоновані автором категорії – генетичною визначення можливостей сьогоднішніх пошуків. Є спробою вказання правил керування дидактичними діями. Вносить нові елементи до характеру вашої вище позитивістичної дидактики, ??? з освітніми пропозиціями антинатуралістичної філософії, що дуже ??? відносно сучасних альтернативнних педагогічних концепцій. Вказує на дуже важливі проблеми, культурово зорієнтованих дидактичних досліджень.
В другій частині праці, відносячись до сьогодняшнього дня, що характеризується об’єктивно як так звана інформаційно-медіальна цивілізація, в контексті міркувань на