“Внутрікурсові, міжкурсові та міжпредметні зв’язки на уроках історії та їх роль у формуванні творчої особистості”.

Навчальний предмет – історія – переживає сьогодні один з найцікавіших етапів у своєму розвитку, бо формується концепція історичної освіти в Україні. Одним з основних завдань, визначених Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Концепцією шкільної історичної освіти є, зокрема, оновлення її змісту – досягнення якісно нового рівня вивчення історії, формування національної свідомості, любові до рідної землі, народу.

Що ж у цьому напряму можемо зробити ми – вчителі історії? Адже на сучасному етапі розвитку шкільної освіти на уроках історії досить активно повинні працювати як вчителі, так і учні, тобто уроки історії повинні відігравати важливу роль у формуванні творчої особистості як вчителів, так і учнів. Яким саме чином? Це питання вирішує для себе кожен вчитель зокрема.

Кожен з нас при підготовці до уроку спочатку обов’язково бере в руки шкільну програму по історії, своє календарне планування – визначає, який матеріал, тобто тему треба подати на уроці, яким чином можна це зробити, тобто, який тип уроку вибрати для цього якнайкраще і ось – поле для творчості відкрите! Для того, щоб подати матеріал в повному обсязі, щоб учні могли сприймати інформацію і активно включитися в роботу на уроці, а не бути пасивними слухачами шкільної лекції ми і використовуємо внутрікурсові, міжкурсові та міжпредметні зв’язки.

Отже, щодо внутрішньокурсових зв’язків. Мені здається, що реалізувати їх на уроках історії – це, порівняно, найлегше завдання. Адже історія – це безперервний розвиток подій, історія ніколи не зупиняється, на зміну одним подіям приходять інші; вона почалась з того часу, як з’явились люди і буде тривати до того часу, поки на землі будуть жити люди. Тому, в якому б класі ми не викладали історію, завжди повертаємось до тих подій, які нам уже відомі, які вже вивчили, щоб учні могли зрозуміти взаємозв’язок між подіями, пояснювати їх, опираючись на історичний досвід минулого і навіть передбачати від минулого і навіть передбачати які зміни в житті людей можуть бути в майбутньому.

Я думаю, що найважча роль у вивченні історії покладається на того вчителя, який працює з учнями 5-их класів, бо саме в 5-ому класі вчитель історії закладає фундамент, основу тих знань, які в наступних класах будуть поглиблюватись, систематизовуватись. Далі ми продовжуємо вивчення історії України паралельно з курсом всесвітньої історії, тобто реалізовуємо міжкурсові зв’язки, щоб допомогти учням зрозуміти взаємозв’язки нашого суспільства зі світовим, формувати розуміння єдиних закономірностей розвитку людства, а разом з тим і особливостей розвитку українського суспільства, глибше осягнути витоки тих труднощів, з яким и стикається сучасна українська держава у відносинах із країнами близького та далекого зарубіжжя. І от, чим старшими, мудрішими стають наші учні, тим легше нам використовувати і міжпредметні зв’язки, тобто об’єднувати теоретичні знання у цілісну систему, яка відображає об’єктивний світ у його єдності і розвитку, коли зміст основного предмета, в даному випадку, звичайно, історії, вступає у взаємодію з однотипними елементами змісту предмета-сумісника, найчастіше це української чи зарубіжної літератури, інших предметів.

З досвіду роботи, на мою думку, найбільш стійкими внутрішньо курсові зв’язки мають бути при вивченні таких тем, як становлення та розвиток української держави. Особливу увагу слід звернути на роботу з учнями над цим питанням у 7-ому класі, де по суті починається вивчення початків українства – від державотворчих процесів на Подніпров’ї. Київська держава, Галицько-Волинська держава – правонаступниця Київської Русі. У 8-ому класі, вивчаючи утворення української козацької держави – Гетьманщини, ми обов’язково мусимо згадати – де, коли і як в українців вже існувала держава і чому вона занепала, перестала існувати.

Тобто в кожному наступному класі ми вивчаємо як українська держава відроджувалась, піднімалась на новий ступінь розвитку і нарешті, після прийняття 24 серпня 1991 року позачерговою сесією Верховної Ради “Акту проголошення незалежності України”, впевнено стала на шлях самостійного розвитку та співпраці з іншими державами.

В свою чергу, вивчаючи становлення, розвиток та політичне становище українських земель, досягнення культури в певний період історичного часу. Не порівнявши цей розвиток із попереднім, учні не зможуть зрозуміти, які ж якісні зміни відбуваються в житті суспільства.

Досить добре при цьому використовувати схеми-таблиці, які нам пропонує сучасне українське видавництво для кожного класу, зокрема Щедріна І.Є. та інших авторів. Я використовую ці таблиці, які допомагають задіяти не тільки слухову, а й зорову, механічну пам’ять учнів і сприяють систематизації матеріалу, на кожному уроці, так що в старших класах учні, маючи досвід роботи з таблицями, які складали для них автори, можуть уже самостійно відтворювати події у вигляді схем, таблиць для кращого їх розуміння та запам’ятовування.

Для порівняння політичного устрою держави Київської Русі та української козацької держави – Гетьманщини можна використовувати такі таблиці:

У 7-му класі:

Політичний устрій Київської Русі ІХ – ХІІ ст.

У 8-ому класі:

Утворення української козацької держави – Гетьманщини

Маючи перед собою таку схему-таблицю, учневі набагато легше зрозуміти що собою являла держава – Гетьманщина.

Така форма роботи сприяє розвитку логічного мислення, формує вміння аргументовано висловлювати свої думки, сприяє якісному й швидкому, свідомому засвоєнню інформації, виключає з практики бездумне зазубрювання.

Зіставлення історії України і зарубіжних країн сприяє формуванню поняття про єдині закономірності розвитку суспільства, показує відміності, особливості в історичному поступі різних народів. Мені дуже подобаються і я