Розвиток музичного досвіду є складним процесом становлення особистості, процесом безперервного руху, зміни і вдосконалення її. Цей

_________________

1. Верховинець В. Весняночки... с. 190-192

процес має різні форми (анатомо-фізіологічну, психічну та соціальну) і здійснюється на основі взаємодії дитини з середовищем. У взаємодії з навколишнім світом школярі виступають як активні, діяльні істоти. В діяльності – навчальній, трудовій, побутовій – реалізується і розвивається досвід у дітей. Набуваються “нові фізичні і духовні природні можливості дитини. Набуваються нові фізичні і духовні якості, знання і вміння, формується свідомість. Поза діяльністю ні фізичне дозрівання організму ні духовний розвиток особистості.”1

Одним з шляхів досягнення розвиту музичного досвіду школярів є використання комплексного впливу певних видів мистецтв (за В. Верховинцем – гра, пісня, хореографія, театралізація, драматургія) на музичне сприймання школярів. Між усіма даними видами мистецтва у автора “Весняночки” існує тісний взаємозв’язок, оскільки вони народжуються з єдиного джерела – фольклору, або ж авторських творів Василя Миколайовича. Завдяки особливостям синтезу даних видів мистецтв та особливостям їхнього впливу досягається формування музичного досвіду молодших школярів.

Та, говорячи про формування музичного досвіду у учнів молодших класів ми мусимо вказати на вікові особливості психічного, фізичного та духовного розвитку кожного з них.

Взагалі, підготовленість молодших школярів до шкільного життя визначається культурним рівнем сім’ї, соціальним середовищем, розвитком масових засобів інформації.

В нинішніх часі та умовах основні напрями реформи українського загальноосвітньої школи передбачають навчання дітей шестирічного віку в першому класі школи. Вступ до школи – переломний момент в житті дитини.

______________

1. Ярмаченко М. Д. Педагогіка. – К.: Вища школа, 1986. – с. 39.

Провідними домінуючими видами її діяльності стає навчальна діяльність у поєднанні з грою. Оскільки діти постійно прагнуть до руху, дії, їм важко сидіти нерухомо за партами. Гра, ігрові моменти на уроці – це можливості такої організації навчання дітей, яка, не вимагаючи надмірних зусиль, робить процес навчання доступним, привабливим, таким, яке розвивається у потрібному русі.

Навчання вимагає у першокласника значного напруження розумових і фізичних сил, дисциплінованості, своєчасного і точного виконання завдань. Навчання і гра поєднуються з посильною для віку і здоров’я дітей продуктивною, суспільною та корисною працею.

У формуванні досвіду та навчально-виховній роботі з молодшими школярами необхідно зважати на особливості фізичного розвитку дітей, на зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи і т. д.

Зацікавити дітей музикою – корінне питання, яке вчитель повинен постійно вирішувати на уроці музики в першому класі. Важливим завданням є послідовне й систематичне збагачення музичного досвіду дітей, виховання навичок слухання, виконання музики та ін.

Для першокласників типовим є:

- несформованість, крихкість всього організму, швидка стомлюваність. Для гартування дитячого організму виконанням фізичних вправ, розвитку уваги, прищеплювання у дітей любові до чистоти, охайності, порядку, стимулюють такі ігри Василя Верховинця: “Диби-диби”, “Лодки-лодки”, “Гляньте всі” та ін.

- відсутність навиків систематичної спрямованої розумової роботи проте хороша, цупка пам’ять. Для розвитку даних навичок Василь Михайлович пропонує дані ігри з методично-репертуарного посібника “Веснянка”: “Гоп-гоп”, “Куй-куй, ковалі”, “Старий батько”. Взагалі, таких ігор у посібнику більшість, оскільки кожна гра відображає процес певної роботи, зокрема розумової

- невеликий об’єм довільної уваги, що вимагає від учителя уміння “переключати” різні види активізації завдань, види діяльності, індивідуальну та колективну форми роботи тощо. В даному випадку вчителю особливо треба знати психологічні особливості учня. “Формуючи психіку дитини, вихователь повинен враховувати, крім особливостей біологічного розвитку, закономірності психічного розвитку дитини як особистості.”1

- яскрава образна уява, її конкретність (звідси й необхідність пам’ятати про зв’язок характеру звучання музики з конкретними образами (низькі звуки – ведмідь, високі – пташка)). Знову ж таки, ця конкретно образна уява, розвивається завдяки іграм, а особливо завдяки синтезу, поєднання гри з піснею, елементами хореографії, театралізації. Під час синтезу даних видів мистецтв треба особливу увагу звертати на розвиток образної уяви

- схильність до гри через ігрові форми легко засвоюється навіть складний матеріал. Гра активізує уяву, увагу, пам’ять, розвиває творчі здібності. Відомо, що безпосередній процес засвоєння нового матеріалу першокласниками, в який вони так легко й охоче включаються на уроці, триває успішно лише 3-5 хвилин, після чого наступає втомленість, слабне увага. І відповідно у цьому віці діти здатні тривалий час брати участь в ігровій діяльності, особливо ролевій, що має певні мету, завдання, правила. Такі ігри на уроках у першому класі мають посісти значне місце.

Відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі у зв’язку з цим зазначив, що “якщо ми забудемо про те, що діти не можуть розлучитись зі своєю потребою гратися, то зробимо нашу методику не добрим путівником їх у світ пізнання, а бездушною мачухою... Почуття вільного вибору, як мені здається,

________________

1. Ковалева А. Г., Степанова А. А., Шабалина С. Н. Психология: Учебное пособие для педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1966. – с. 95

складає психологічну основу гри. Однак це не означає, що, користуючись правом вибирати, дитина віддає перевагу тільки таким формам активності, які не будуть пов’язані з труднощами. Вибираючи гру, дитина тим самим приймає і пов’язані з нею труднощі, стає цілеспрямованою, вольовою, зосередженою у їх подоланні, що робить гру емоційно забарвленою і вмотивованою. Що поганого, коли процес навчання дитина