Розглянемо питання про класифікацію здібностей людини, їх досить багато. У першу чергу необхідно розрізняти природні, або вроджені здібності (вони біологічно обумовлені) і специфічні людські здібності, що мають суспільно-історичне походження.

Багато з природних здібностей є загальними в людини й у тварин, особливо у вищих, наприклад — у мавп. Такими елементарними здібностями є сприймання, пам'ять, мислення, здатність до елементарних комунікацій. Ці здібності безпосередньо пов’язані з вродженими задатками, але не тотожні їм, а формуються на їхній основі при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми вивчення типу умовно-рефлекторних зв'язків. У людини, крім біологічно обумовлених, є здібності, що забезпечують її життя і розвиток у соціальному середовищі. Це загальні і спеціальні вищі інтелектуальні здібності, засновані на користуванні мовою і логікою, теоретичні і практичні, навчальні і творчі, предметні і міжособистісні.

агальні здібності включають ті, якими визначаються успіхи людини у різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість і точність рухів руки, розвинута пам'ять, досконала мова і ряд інших. Спеціальні здібності визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду і їхній розвиток. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, художньо-творчі, спортивні і ряд інших. Наявність у людини загальних здібностей не виключає розвитку спеціальних і навпаки. Нерідко загальні і спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи і збагачуючи один одного.

Теоретичні і практичні здібності відрізняються тим, що перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичного мислення, а інші – до конкретних, практичних дій. Такі здібності на відміну від загальних і спеціальних, навпроти, частіше не сполучаються один з одним, разом зустрічаючи тільки в обдарованих, різнобічно талановитих людей.

Навчальні і творчі здібності відрізняються тим, що перші визначають успішність навчання і виховання, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, у той час як інші — створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і винаходів, словом — індивідуальна творчість у різних видах людської діяльності.

Як приклади, здібностей першого виду, можна привести мову людини як засіб спілкування (мова в її комунікативній функції), здібності міжособистісного сприйняття й оцінювання людей, здібності соціально-психологічної адаптації до різних ситуацій, здібності входити в контакт із різними людьми, розташовувати їх до себе, робити на них вплив і т.і.

Без володіння мовою як засобом спілкування, наприклад без уміння адаптуватися до людей, правильно сприймати й оцінювати їхній самих і їхні вчинки, взаємодіяти з ними і налагоджувати гарні взаємини в різних соціальних ситуаціях, нормальне життя і психічний розвиток людини були б просто неможливими. Відсутність у людини такого роду здібностей стало б нездоланною перешкодою саме на шляху перетворення її з біологічної істоти в соціальну.

У становленні здібностей до спілкування можна виділити свої етапи формування, свої специфічні задатки. Одним з них, імовірно, є вроджена здатність дітей реагувати на обличчя і голос матері. Вона обумовлює первинну форму спілкування у виді комплексу пожвавлення. Надалі, до здібностей емоційно спілкуватися додається, розвиваючись на її базі, здібність розуміти стан, вгадувати наміри і пристосовувати свою поведінку до настрою інших людей, засвоювати і випливати в спілкуванні з ними визначеним соціальним нормам.

1.3 Умови успішного розвитку творчих здібностей

дним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їхніх творчих здібностей.

Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є ранній фізичний розвиток маляти: раннє плавання, гімнастика, раннє повзання і ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з різними інструментами і матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є створення умов, що сприятимуть розвитку дітей. Необхідно, наскільки це можливо, заздалегідь оточити дитину таким середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б її найрізноманітнішу творчу діяльність і поволі розвивали б у неї саме те, що у відповідний момент здатне найбільш ефективно розвиватися. Наприклад, ще задовго до навчання, читанню однорічній дитині можна купити кубики з буквами, повісити абетку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

Третє, надзвичайно важлива умова ефективного розвитку творчих здібностей випливає із самого характеру творчого процесу, що вимагає максимальної напруги сил. Справа в тім, що здатність буде розвиватися тим успішніше, чим частіше у своїй діяльності людина добирається "до стелі" своїх можливостей і поступово піднімає цю стелю усе вище і вище. Така умова максимальної напруги сил найлегше досягається, коли дитина вже плазує, але ще не вміє говорити. Процес пізнання світу в цей час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих маля не може, тому що пояснити такому маленькому ще нічого не можна. Тому в цей період малюк змушений більше, ніж коли-небудь займатися творчістю, вирішувати безліч нових для нього задач самостійно і без попереднього навчання, якщо зрозуміло дорослі дозволяють йому це робити, а не вирішують їх за нього. Наприклад, у дитини закотився далеко під диван м'яч. Батьки не повинні поспішати дістати йому цю іграшку з-під дивана, якщо дитина може вирішити цю задачу сама.

Четверта умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої волі у виборі діяльності, у чергуванні справ, у тривалості занять однією якою-небудь справою, у виборі способів і