позитивному сприйманню ним цієї діяльності та появи і розвитку інтересу до цієї діяльності. Але в таких ситуаціях варто пробудити і власну творчу активність дитини, тільки тоді можна домогтися бажаного результату в розвитку її пізнавальних інтересів і в засвоєнні нових знань. Потрібно задавати дитині питання, що спонукають її до активного міркування.
Нагромадження знань, досвіду – це тільки передумова для розвитку творчої уяви. Будь-які знання можуть бути марним вантажем, якщо людина не вміє користуватися ними, відбирати те потрібне, що веде до творчого вирішення задач. А для цього потрібна практика таких рішень, уміння використовувати накопичену інформацію у своїй діяльності.
Продуктивна творча уява характеризується не тільки такими особливостями як оригінальність і багатство створюваних образів. Одним з найважливіших властивостей такої уяви є уміння спрямовувати уявлення в потрібну сторону, підкоряти їх визначеним цілям. Невміння керувати ідеями, підкоряти їх своїй меті, призводить до того, що найкращі задуми і наміри гинуть, не знаходячи втілення. Тому найважливіша лінія в розвитку уяви дошкільника - це розвиток здатності спрямовувати уяву.
У молодшого дошкільника уява йде за предметом і усе, що він створює, носить уривчастий, незакінчений характер. Дорослі повинні допомогти дитині навчитися не просто уривчасто фантазувати, а реалізовувати свої задуми, створювати нехай невеликі, але закінчені здобутки. З цією метою батьки можуть організовувати рольові ігри, у ході яких впливати на виконання дитиною всіх ланцюжків ігрових дій. Можна також влаштувати колективне творення казки: кожний із гравців говорить по кілька речень, а ведучий у грі дорослий має спрямовувати розвиток сюжету, допомогти дітям завершити задумане. Добре завести спеціальну папку чи альбом, де б зберігалися найбільш вдалі малюнки, казки, складені дитиною. Така форма фіксації продуктів творчості допоможе дитині спрямовувати свою уяву на створення закінчених і оригінальних здобутків.
Говорячи про проблему творчих здібностей дітей, хотілося б підкреслити, що їхній ефективний розвиток можливий лише при спільних зусиллях як з боку вихователів дошкільних установ, так і з боку родини. На жаль, педагоги скаржаться на відсутність належної підтримки з боку батьків, тим більше, якщо це стосується педагогіки творчості. Тому доцільно проводити спеціальні бесіди і лекції для батьків, на яких би розповідалося про те, чому так важливо розвивати творчі здібності з дитинства, які умови необхідно створювати в родині для їхнього успішного розвитку, які прийоми та ігри можна використовувати для розвитку творчих здібностей у родині, а також рекомендувати батькам спеціальну літературу з цієї проблематики.
2.2 Роль уяви у творчій діяльності дитини
а думку Л.С. Виготського, уява, будучи основою творчості, виявляється у всіх сторонах життя дитини.
Досліджуючи уяву дитини на ранніх ступенях онтогенезу він довів, що ця функція розвивається поступово, в міру придбання нею певного досвіду. "Відліт" же дитячого фантазування від дійсності полягає головним чином у тому, що дитина не знає основних закономірностей об'єктивної дійсності і тому легко порушує життєву реальність.
Уява, як процес створення нових образів та ідей шляхом переробки наявних уявлень і понять, складається поступово, з опорою на мову, сприймання, пам'ять і деякі операції мислення. Продукти уяви ми знаходимо в дитячій грі, коли дитина заміщує реальні предмети, уявлюваними. Уява будується з елементів, взятих з дійсності, тому знаходиться в прямій залежності від багатства і розмаїття досвіду. У зв'язку з цим одним зі шляхів розвитку уяви є розширення дитячого досвіду і понятійного мислення. Однак уява підбирає і комбінує елементи дійсності за законами загального емоційного знака. Це припускає розвиток розуміння емоційної атмосфери образа, прийомів виразності, розуміння образного порівняння, гіперболи, метафори. Уява безпосередня зв'язано з творчим мисленням і творчою діяльністю. Розвиток уяви припускає не тільки упізнання й усвідомлення образу, але і його самостійну побудову та втілення.
Генетичними передумовами розвитку уяви є активність дитини, потреба в нових враженнях, а також потреба в спілкуванні і самоствердженні, що спонукає дитину засвоювати форми активності в рамках культури, у якій вона живе. На думку Н.Н.Палагіної, генетичною клітинкою, з якої виростає уява і до якої постійно звертається, є умовна дія.
Автор досліджує механізми уяви – варіювання елементів досвіду, моделювання, схематизацію, деталізацію – і знаходить їхні джерела на ранніх стадіях онтогенезу. Сензитивним періодом розвитку уяви Палагіна вважає другий рік життя – період загостреного інтересу до предметів і їх змін, активної предметної діяльності, період багатої за формою і змістом спільної діяльності "дитина–дорослий", початок становлення мови. Цей період розвитку уяви, на думку автора, характеризується активним перекомбінуванням предметного середовища і створенням уявних ситуацій.
На третьому році життя відбувається становлення словесних форм уяви. Автор відзначає такі особливості розвитку уяви в цей період, як ігрове відношення до слова, освоєння словесних джерел гри, відрив умовної дії від предметної опори і вираження його в символічній формі, у слові.
Четвертий рік життя знаменує відокремлення світу фантазії. На цьому етапі посилюється динамічність образів (варіювання дій метафорами, артистизм сюжетної гри), активне співвіднесення образів уяви з заданими умовами й обставинами, спроба встановити взаємодію персонажів у грі. Основне значення цього періоду розвитку уяви полягає в тенденції відсторонення дитини стосовно власних фантазій. Однак повного відсторонення дитина не досягає і на п'ятому році життя.
Розвиток уяви на ранніх етапах дошкільного дитинства докладно розглядається в роботах О.М.Дяченко. Автор виділяє два види уяви – афективне і пізнавальне – і прослідковує їхній розвиток, починаючи з 2,5 - 3 років. Пізнавальну уяву ОМ.Дьяченко пов'язує зі специфічним відображенням об'єктивного світу, з подоланням