Робота над поліфонією і розвиток поліфонічного мислення учнів – баяністів музичної школи

Мислення - психічний процес, завдяки йому людина відтворює предмети і явища дійсності за їхніми реальними ознаками і розкриває різноманітні зв’язки, перебуваючи в них і поміж ними. Так на це питання дає відполіть психологія. Мислення дозволяє людині вивчати предмети, які збереглися в уявленні, або події, що повинні відбутися в майбутньому. Давно почута розмова, раніше побачена вистава, виконана п’єса, підлягають осмисленню і людина знаходить в них те, що ра-ніше не помічала і цей об’єкт зовсім по - новому розкривається перед нею.

Поняття "музичне мислення" давно увійшло в музичний науковий лексикон, але його зміст та сфера застосування за-лишаються досить розпливчастими. Звичайно, це специфічний вид мислення, так би мовити, "мислення музикою". Тому музичне мислення виступає перш за все, як особливий вид творчого мислення, яке потребує відповідних здібностей і музика може існувати тільки за умови, якщо в якійсь досить важливій ланці - закони музичної творчості і музичного сприй-няття збігаються. Тому я переконаний в тому, що викладачів музичної школи не треба переконувати в необхідності розвитку поліфонічного мислення в роботі над поліфонічним твором. Викладач ставить перед учнем-баяністом найважче завдання - одночасного проведення декількох голосів та їх сполучення в одне ціле. Якщо ж баяніст не володіє розвиненим поліфонічним слухом і поліфонічним мисленням та необхідними навичками у ви-конанні поліфонії, то його гра не буде художньо повноцінною. Одна з особливостей так званого учнівського виконання поліфо-нії і полягає в тому, що в ньому відсутня необхідна рельєф-ність відтворення окремих елементів музичної тканини. Перед тим, як приступити до розкриття питання роботи над поліфонією, треба дати чітку відповідь на питання: які види музики маємо розглянути.

Значення окремих голосів цілком різне в творах підголоскового контрастного і імітаційного видів поліфонії.

В основі підголоскового виду поліфонії, яка особливо характерна в першу чергу для багатоголосної української пісні, лежить розвиток головного голосу.

Останні голоси володіють більшістю або меншою самостійністю.

На відміну від підголоскової поліфонії, контрастна, в своїй основі має розвиток таких самостійних ліній, для яких спільність походження від одного методичного джерела, уже не е характерною і загальною ознакою. Як приклад, можна навести маленьку прелюдію Й.С.Баха.

В основі імітаційної поліфонії лежить послідовне прове-дення в різних голосах однієї і тієї ж методичної лінії (канон), або ж однієї мелодичної теми (фуга,). Не дивлячись на те, що в імітаційній поліфонії з цілому всі голоси рівнозначні, все ж таки в різних музичних побудовах окремі голоси грають і різноманітну роль.

У фузі, інвенції - головна роль належить звичайно голосу, який веде тему.

Отже, виконання поліфонії потребує розвитку внутрішнього слуху і поліфонічного мислення. Треба привчити баяніста добре слу-хати і партію кожного голосу, і декількох голосів, чути й тему, і її розвиток, а також різні до неї протискладнення. На розвиток поліфонічного мислення потрібно дивитися як на частину музичного виховання в цілому, виховання художнього смаку, поваги до музики і, в першу чергу, до рідної укра-їнської музики і пісні. Отже, своїх учнів ми повинні ви-ховувати на українській багатоголосній пісні, яку люблять і поважають у всьому світі. Українське багатоголосся найвищою мірою є самобутнє.

Для нього характерно, що всі голоси самостійні, всі беруть однакову участь в цілому. Всі ці принципи народного виконання української пісні мають пряме відношення до питання про розвиток поліфонічного мислення баяніста. Працюючи над полі-фонією, баяніст повинен проникнутися почуттям, яке виражене в цій пісні, старатися грати так, ніби пальці співають партію кожного співака, ведуть і основний голос, і підголоски, піклуючись про красу цілого.

Поліфонічне мислення розвивається не тільки при розучуван-ні поліфонічних творів, а також і гомофонних з елементами поліфонії, до їх числа можна віднести такі твори для ви-борного баяну, як „Камаринська” П.І.Чайковського, „Ноктюрн” Р.М.Глієра та інші.

Але ще більшого значення в роботі не тільки над поліфонією, а й взагалі над будь-яким музичним твором з проникненням в зміст твору, розкриття художнього образу і головним зав-данням викладача допомогти учню розкрити художній образ.

В роботі над музичним твором, а тим більше над поліфо-нією, над розвитком поліфонічного мислення важко дати якийсь загальний для всіх режим роботи. До розвитку поліфонічного мислення і роботи над поліфонією бажано приступати з пер-шого року навчання. Вона повинна починатися з більш-менш легких поліфонічних п’єс, етюдів і різного роду вправ. При роботі над поліфонією важливо допомогти учню реально почути сполучення 2-ох голосів. З цією метою корисно на-грати йому перші зразки поліфонії, які планується вивчати, поспівати і пограти їх разом а учнем (один голос учень, один - викладач). Якщо є два інструменти, то корисно по-грати обидва голоси одночасно на двох баянах.

Для того, щоб зробити для дитини більш доступним поняття поліфонії, корисно звернутися до образних аномалій з вико-ристанням програмних творів і обробки українських народних пісень.

Не тільки на ранніх етапах навчання, а і в подальшому, при вивченні складніших творів, треба домагатися того, щоб учень з самого початку як можна краще почув і зрозумів потрібне поліфонічне сполучення.

Після того, як поліфонічне завдання буде усвідомленим, треба працювати над окремими голосами. Зосереджуючи увагу на кожному голосі, треба краще зрозуміти собі його розвиток в цілому і у всіх деталях. Потрібно обов'язково добиватися, щоб учень зміг зіграти кожен голос від початку до кінця цілком завершено і виразно. На це, тим