§ Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з мистецтвом живопису.

Згідно „Програми навчання і виховання у дитячому садку”, перше ознайомлення дітей з мистецтвом живопису починається у середній групі.

Одним з найдоступніших для дітей цього віку є пейзаж: художник-пейзажист передає у картині образ природи, її красу, своє відношення до неї, свій настрій: радісний і світлий або сумний.

Перед тим, як ознайомлювати дітей з творами художників, треба потурбуватися про запас їх уявлень о природі, бо це найближчий, зрозумілий дитині світ. Вчити вдивлятися у природу, помічати кольори різних пір року, ранку, дня, вечора. На прогулянці з дітьми намагатися побачити кожне єдине і неповторне дерево, кущ, листок, підійти до стовбура, відчути його нерівну або гладеньку поверхню, почути звуки, відчути запахи. Запропонувати дітям уявити себе деревом, подумати, чи схоже дерево на людину?

Важливим є те, щоб діти розповідали про те, що вони бачать, відчувають. І тільки після пізнання світу природи дітьми, можна приступати до показу репродукцій. Для показа краще підібрати різні за настроєм, змістом, манерою виконання пейзажі.

Але картини виставляються не одразу. Краще спочатку одну, наприклад роботу Т.Яблонського „Літом”, а потім для порівняння картину І.Шишкіна „Ранок у сосновому лісі”. За допомогою порівнянь, діти виділяють місце дій (це густий ліс), по тону, який присутній у картині (світло-зелений, жовтувато-зелений, рожевий), здогадуються, що на картині намальован ранок.

Під час розглядання картин дуже добре викоистовувати художнє слово: поетичні тексти допоможуть яскравіше сприйняти і глибше усвідомити картини природи.

Заняття, які присвячені пейзажам, добре проводити за порами року. Для цього треба організовувати спеціальні спостереження у природі, які допоможуть правильно зрозуміти задум художнього твору, дістати задоволення. Систематичні екскурсії у найближчий парк, сад, допоможутьзвернути увагу дітей на оточуючі фарби, їх різноманітність і змінюваність у залежності від стану погоди: можна запропонувати дітям „сфотографувати” пейзаж, або знайти самий красивий за допомогою виготовленої вихователем з картону рамочки („екрана”), запам’ятати, а мотім розповісти чи намалювати (див. дод. 6). Ефектні екскурсії у одне і те ж саме місце. Тоді діти зможуть побачити, як міняється його краса у різні пори року. Таким чином розвивається спостережливість, естетика.

Роздивляючись з дітьми репродукції, треба з’ясувати (на основі набутих раніше знань), що помітили діти, що їм сподобалось. Іноді їх висловлювання можуть поміняти план бесіди-заняття.

Працюючи на протязі навчального року можна використовувати різні прийоми: бесіди по питанням; розповідь вихователя; складання описових розповідей о окремих частин картини і про всю картину; „занурення у картину; створення подій, попередніх і послідуючих зображеному на картині; створення дітьми у думках своїх картин з такою ж назвою. Можливо організовувати живописну виставку, залучаючи до відбору репродукцій дітей.

Крім знайомих творів, бажано включати і декілька нових сподобавшихся дітям.

У старшій групі ми продовжуємо ознайомлення дітей з жанрами живопису і портретом, натюрмортом, жанровим, історичним, казковим живописом.

Повсякденне спілкування з однолітками і дорослими створює умови для підготовки дітей до сприймання портрета. Можна запропонувати дітям уважно подивитися один на одного і розповісти, який настрій має друг, подумати, чому вони так вирішили.

Ще можна дати завдання уважно придивитися до обличчя матері і розповісти на слідуючий день про свої враження. Наприклад: „Япомітив, що мама прийшла з роботи стомлена, вона не посміхалася. І я допоміг їй занести сумки додому” , або „У мами вечером був гарний настрій, він шуткував, і ми разом з ним робили кораблі”. Таким чином, аналізуючи відповіді дітей, можна сказати, що вони виділяють настрій потакому критерію: веселий – сумний. Щоб розширити уявлення дітей про емоційний стан людини і його зовнішніх проявах, ознайомлюємо з фотографіями, ілюстраціями, картинами, на яких зображені люди у стані радощей, суму, гніву тощо. Робота над портретом займає особливе місце. Це складний жанр, так як він потребує більш глибоке психологічне „занурення” у образ. Читання художньої літератури завжди спонукало до більшого сприйняття творів живопису. Акцентуючи увагу на образних висловлюваннях, цікавих порівнянь, слід закріпити їх у активному словнику дітей за допомогою ігрових прийомів, наприклад: „Придумай речення”, „Скажи по-другому”. Одною з важливих педгогічних умов підготовки дитини до сприймання творів портретного живопису є створення у групі спокійно, доброзичливої, емоційно позитивної атмосфери.

Неможливе сприйняття творів живопису у хаосі, безладі, у обстановці нервозності, грубощей. Думки і почуття, які відволікають і порушують творчий процес сприйняття, вбивають справжні хвилювання змісту картини.

Перша зустріч з портретним живописом складна, тому вихователю потрібно викликати у дітей сильний емоційний відгук і стійку зацікавленість до цього жанру. Першу зустріч з портретом проводят у музеї, чи у дитячому садку з використанням репродукцій. Портрети краще за все виставляти у групі за день-два до заняття, щоб діти змогли добре роздивитися твори (вихователь тим часом спостерігає за їх реакціями).

Вихователь проводить бесіди на тему: „Розкажи про сусіда”, при цьому акцентуючи увагу дітей не тільки на зовнішній вигляд, а і на то, що відображають його очі. Слідуюча бесіда вже про портрет, вихователь пояснює, що це репродукція, тобто фотографія портрета, у кожному портреті прихована „таємниця”, яку люди можуть відгадати, якщо уважно придивлятися до зображення. Після першої зустрічі з портретом, його слід залишити у групі, щоб діти змогли ще раз роздивитися його.

Всі бесіди о портретном живописі будуються на базі трьох груп питань:

1. Питання, які розкривають зміст картини: хто зображен? що можете розповісти про нього (неї)? що ще зображено? що ці речі