Ознайомлення з картиною художника починається з самостійного розглядання твору дітьми, для більш емоційного сприймання можна прослухати музику, прочитати вірш. Наприклад: розглядаючи картину І.А. Попова „Перший сніг” (дод. 7), можна прослухати музичний твір М. Крутицького „Зима”. Після того, як діти дістали можливість самостійно роздивитися картину, вихователь розповідає про зміст і виразні засоби твору. Розповідь педагога про картину може будуватися таким чином: повідомити назву картини і прізвище художника; що він відобразив, що він саме головне виділив; як це показав (формою, кольором, композицією); узагальнення: про що художник створив картину, що красивого побачив у житті і відобразив у картині; про що міркуємо, згадуємо дивлячись на цей твір.

Побудована у такій логічній послідовності розповідь, дозволяє педагогу планомірно підходити від головного до частин, від розуміння задуму художника до особистого відношення дитини.

Розробляя розповідь до картини, педагогу слід звернути увагу на підбір епітетів, образних порівнянь, тому що повинна відрізнятися емоційністю, яскравістю і лаконічністю. Після розповіді яка триває 5-7 хвилин, доцільно дітям задавати питання.

На першочерговому етапі ознайомлення з жанровим живописом, питання характеризуються конкретністю, точністю. Вони пов’язані з описом і перерахуванням зображених образів і якби закріплюють побачене і почуте дитиною.

Задаючи дітям питання, важливо правильно використани уточнення, пояснення, доповнення. В них повинно відображатися саме головне, підкреслена та частина картини, яка доповнює цілісність художнього образу. Від педагога вимагається пояснити дітям, що в картині нічого випадкового нема, все підкоряється задуму художника.

Наприклад питання:

який настрій виникає у вас, розглядаючи цю картину?

що зображено на першому плані картини? тощо.

Пояснення вихователя допоможуть дітям краще зрозуміти зміст картини. На першому етапі ознайомлення з творами мистецтва можливе використання ігрових прийомів, „занурення” у картину – ці прийоми рекомендували Є.І. Тіхєєва, Є.Л. Флєріна, їх також можливо широко використовувати на заняттях з розвитку мови.

Запропоновані прийоми дозволяють викликати у дітей емоційну реакцію, окремі асоціації, активізують творчу уяву.

Використання ігрових прийомів у кінці заняття збільшує у дітей зацікавленість картиною, спонукая їх ще раз уважно вдивитися у зображення.

Підсумок заняття по ознайомленню з живописом, завжди повине бути нестандартним і відрізнятися від підсумків занять дидактичного характера. Це може бути пропозиція дітям розповісти про саме гарне місце у картині, чи висловитися про те, що їм уявлялось, про що мріяли, думали, коли розглядали картину, чи пояснити чому сподобалась картина, або запропонувати згадати вірш, який підходить за темою.

Різноманітність використання методичних прийомів: розповідь вихователя про картину, конкретні і детальні питання, прийом „занурення” у картину, використання музичних і літературних творів, а також різноманітні емоційні форми підведення результатів занять, сприяє формуванню уважного розглядання картини, емоційного відгуку на її зміст, а також викликає зацікавленість живописом.

Також у старшій групі відбувається перша зустріч малят з натюрмортом. Це знайомство допомагає дошкільнятам відкрити для себе світ предметів, дізнатися про їхне життя, характери і взаємини. Адже на заняттях з аплікації, малювання діти виконують з натури і по уяві композиції з ваз, кімнатних і садових квітів. Ще на занятті ознайомлюємо малят з таємницею слова „натюрморт”. Звертаючи їхню увагу на красу цього слова, пропонуємо промовити його спочатку голосно, потім тихіше і зовсім пошепки, а також красиво проспівати його. Діти полюблять вправи на виразність мови, почнуть промовляти слово „натюрморт” з подивом, розчаруванням, захопленням. Така робота з новим словом не лише закріпить його в пам’яті дитини, а й надасть емоційного забарвлення як слову, так і мовленню дитини взагалі.

Діти дізнаються протаємницю мовчазного світу речей. У ньому живуть свої персонажі. Вони здаються безмовними, але здатні розповісти багато про що. У кожного з них свій характер, обличчя, голос, запах. Кодний персонаж цього світу неповторний. Натюрморт розповідає про взаємини, що склалися у різних предметів, про їхнє минуле, теперішнє і майбутнє.

Старших дошкільнят обов’язково знайомимо з роботами художників, це піднімає цікавість до роботи (будуть працювати як справжні художники!), збільшити їхнє уявлення про композицію малюнка, аплікациї, о кольорових поєднаннях.

Знайомству з натюрмортом не обов’язково присвячувати ціле заняття. Репродукції картини не можна демонструвати на занятях з аплікації і малювання.

Рекомендовані твори: К.Петров-Водкін „Рожевий натюрморт”, „Гілка яблуні”; М.Кончаловський „Овочі”, „Полуниця”; О.Татевосян „Натюрморт”; І.Машков „Овочі і фрукти”; І.Хруцький „Квіти та плоди” тощо.

Перед заняттям з аплікації на тему „Груші на тарілці” діти стоячи коло мольберту, роздивляються картини І.Хруцького „Фрукти і овочі”, Ван Гога „Натюрморт з грушами”. Вони дізнаються з розповіді педагога, що багато художників люблять малювати звичайнісінькі предмети: тарілки, квіти, фрукти, ягоди, що вони вміють у звичайних предметах побачити і розкрити несподіване. У даному випадку художників привабили фрукти, їх краса, кольорова гармонія, поєднання форми груші з тарілкою і оточуюим середовищем (дод. 8).

Друга частина заняття відводиться аплікації. Діти пробують скласти свій натюрморт, тільки груші і тарілку вирізають з паперу і наклеюють. При цьому вони самі можуть визначити, хто де має бути, наділити їх характеристиками, звичками, манерами, і у кожного на аркуші паперу може виникнути своя казка – натюрморт.

Вся робота проводиться за столами: попередньо разом з вихователем діти згадують деякі прийоми вирізання.

На наступному занятті показати дітям вже знайомий натюрморт художника, проаналізувати його і використати низку питань (що таке натюрморт: як і що саме розповідають предмети про себе; про художника тощо?),