Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й підсумкового модульного контролю додаються і по закінченні курсу перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс кожного студента, таким чином, кожен може наочно бачити свої інтелектуальні й професійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці мотиваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяльності, стимулюють кожного студента вдоскона-лювати свою роботу та організацію всього навчального процесу.

Якщо студент пропустив усі лекції модуля, його тестують за програмою-мінімум. За наявності відмінного результату він переходить до наступного рівня.

За такої форми контролю творчі контакти педагога й студента значно розширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість студентів планує свою особисту індивідуальну стратегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унеможливлює випадковість і суб'єктивізм на екзамені і приводить кожного до запланованої мети.

Студенти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг і одержати вищу екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені студент може одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом семестру. «Вартість» екзаменаційної оцінки підсумовується з рейтингом студента протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумарним рейтингом. За незадовільної оцінки студент залишається на попередньому рівні оцінки знань. «Вартість» екзаменаційної оцінки визначається за формулою:

Е=(М1...М7)хР1 хР2/5,

де (МІ . . . М7) - сумарний рейтинг студента за підсумком роботи протягом семестру; Р1 - коефіцієнт складності екзаменаційних запитань; Р2 - коефіцієнт оцінки.

Визначення коефіцієнта складності запитань ( Р1 )і оцінки ( Р2) на екзамені

Складність запитань | екзамені, Р1 | Оцінка, Р2

Підвищена | 1,1 | “5” -1,0

Стандартна програма |

1,0 | “4” - 0,8

Програма-мінімум | 0,9 | “3” -0,6

Примітка: білети підвищеної складності можуть одержати ті студенти, котрі склали складну програму на «відмінно».

Таким чином, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності студентів повинна складатися з окремих елементів навчальної й творчої діяльності, включати мотиваційні стимули, які за формою відповідають різноманітним мотиваційним потребам і постійно вдосконалюються під впливом реалізації принципу педагогіки співробітництва між викладачем і студентами [1, 189-197; 7, 27-28; 4, 192].

Висновки

Облік успішності оцінювання знань студентів, нерозривно поєднуються з вимогами майбутньої професії. Вся робота в університетах спрямована на всебічний розвиток професійних здібностей кожного студента. Головною засадою педагогічного контролю та оцінювання знань студентів є підготовка майбутніх спеціалістів до корисної праці за обраною спеціальністю.

Розвиток науково-технічного прогресу постійно диктує оновлення та зміни в системі вищої освіти, як в Україні, так і в світі. Однак, в світі широко використовуються експерименти та наукові дослідження, що дають відчутні ре-зультати у підготовці майбутніх спеціалістів. Організація педагогічного контролю та оцінювання знань студентів в світі зорієнтована на всебічне узгодження знань, умінь і навичок тільки з майбутньою професією.

Досвід переконує, що з сучасної системи освіти варто взяти все краще, але й не слід забувати про попередні надбання талановитих педагогів, здобутків нашої педагогіки в загальнокультурному, почуттєво-естетичному розвиткові студентської молоді. Для кращої підготовки спеціалістів пропонуємо на державному рівні організовувати процес педагогічного контролю та оцінювання знань студентів, а саме:—

збільшити кількість міжнародних обмінів молоді;—

ширше впроваджувати навчальні технології та дистанційну освіту;—

створити умови для обміну з іншими країнами інформацією про досягнення у сфері освіти;—

прагнути більшої гнучкості та підвищення відповідальності у використанні національних ресурсів для досягнення навчальних цілей шляхом законодавчих змін у реформуванні освіти;—

збагачувати зміст освіти навчальних закладів України, стежити за її від-повідністю міжнародним стандартам та сучасним вимогам науково-технічного прогресу.

Список використаних джерел

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України: Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. - Київ: Центр навчальної літератури. - 2003. - 316 с.

3. Зварич І. Реалізація системи контролю і оцінки знань студентів // Рідна школа. - №12.- С.27-29.

4. Контроль і оцінка знань студентів // Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України. - К., 1998. - 563 с.

5. Критерії оцінювання знань студентів // Домбровський В. Звітність підприємств. -К., 2001. – 241 с.

6. Ніколаєнко С. Міністерство визначило п’ять критеріїв своєї діяльності. Із колегії МОН: освіта України. - №57-58, 2 серпня 2005 р.

7. Кудин В.А. Средства массовой информации и профессиональное образование. - К.: АПНУ ИЛИППО, 2002. - 206 с.

8. Оцінювання знань студентів методом тестування // Рідна школа. - 2000. - №4.-С. 69-71.

9. Пікашова Т. Чи стане рейтингова система помічником в оновленні освіти? // Освіта. - 1992. - №5. - С.27-30.

10. Питишкін-Потанич В.А. Чи потрібні екзамени у вузі? // Радянська школа. - 1990. - №3. - С. 90-92.

11. Освітньо-кваліфікаційне тестування як засіб діагностування якості освіти // Управління освітою. - 2005. -№11.- С.8.