Реферат

Види, типи, методи і форми контролю успішності навчання студентів

Зміст

Вступ

На сьогоднішній день, в сучасних умовах одним з важливих засобів підвищення ефективності навчального процесу є створення стимулюючої системи контролю навчальної роботи студентів.

Соціальні перетворення вимагають перегляду педагогічних концепцій, активного розвитку педагогічної науки в руслі сучасних вимог до особистості, отже, методологічних підходів. Вища освіта - це не лише набуття певної спеціальності, а й важливий засіб для розвитку особистості.

Сьогодні майже не викликає подиву той факт, що різко зросла кількість студентів, які закінчують вищі навчальні заклади із дипломом з відзнакою. Всі відчувають недостатню об'єктивність показників підсумків навчального чи семестру. Студенти з різними рівнями розумових здібностей, рівнями попередньої підготовки, умов для навчання, установок на здобуття певної спеціальності потрапляють в одинакові умови навчання.

За такої розмаїтості неможливо вимагати від кожного студента за чітко визначений період засвоювати однаковою мірою програмний матеріал. А той, хто з певних причин не вкладається у встановлені строки, позбавляється права навчатись, а отже - і здобути відповідну професію.

Ситуація значно ускладнюється ще й тим, що негативна оцінка на екзамені нерідко може бути суворим вироком для студента і значно вплинути на його долю. Це розуміє і викладач, який із суто гуманних міркувань не може дозволити собі відіграти доленосну роль в житті молодої людини.

Тому особливої актуальності набуває проблема форм і видів контролю за навчальною діяльністю студентів. Правильно організований процес опитування і оцінювання знань розвивають в студентів почуття відповідальності за свою навчальну працю. Зрештою, почуття поваги виникає від поваги, відповідальність від уміння викладача відповідати за свої ідеї. Цей вплив стає виховною силою, примушує йти учнів шляхом самовдосконалення.

В оцінці закладено стимул, під впливом якого в студентів формується прагнення вдосконалюватися.

Розділ 1. Проблема удосконалення контролю і оцінки знань студентів. Види контролю

У традиційній педагогічній практиці використовуються такі види контролю: попередній, поточний, або побіжний, тематичний, періодичний, підсумковий, заключний.

1.Попередній контроль здійснюється з метою ознайомлення викладача з результатами засвоєння вивченого матеріалу та загальним рівнем підготовленості студентів до сприйняття наступної інформації залежно від стану навчання і методів проведення контролю., Вивчення нового розділу того чи іншого курсу потребує повторення, визначення рівня готовності студентів до сприйняття інформації, що передбачається навчальною програмою, планом для наступного вивчення матеріалу. Попередня перевірка знань може проводитись у формі письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань перед початком практичних чи лабораторних робіт, усної перевірки знань окремих груп студентів.

2.Поточний, або побіжний контроль здійснюється в ході повсякденної роботи, в основному на аудиторних заняттях. Цей вид контролю проводиться за допомогою систематичного спостереження викладача за роботою всієї групи і кожного студента окремо. Перевірки знань, вмінь і навичок, набутих студентами в процесі вивчення нового матеріалу, його повторення, закріплення і практичного застосування проводяться викладачем із збереженням зовнішнього (викладач — студент — викладач) і внутрішнього (викладач — студент — студент) зворотного зв'язку. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування викладачем навчальної діяльності студента. Цей вид контролю має велике значення для стимулювання у студентів прагнення до сис-тематичної самостійної роботи, виконання завдань, підвищення інтересу до науки і формування почуття відповідальності за рівень знань, умінь і навичок, виконання вправ.

Поточний контроль — найпоширеніший і найефективніший, він застосовується в процесі вивчення нового матеріалу. Його завдання — виявити якість засвоєння студентом знань, вмінь, навичок з метою корекції його навчальної діяльності.

3. Тематичний контроль передбачає перевірку, оцінку і корекцію засвоєння системних знань, навичок і вмінь. У методиці навчання іноземної мови чільне місце займає саме цей вид контролю.

4.Періодичний контроль проводиться, як правило, з метою перевірки знань, умінь, навичок, оволодіння матеріалом великого обсягу, наприклад, вивченого за семестр.

5.Розрізняють ще підсумковий контроль, який здійснюється наприкінці семестру чи атестаційного періоду з метою визначення і оцінки успішності за даний проміжок часу (перевідні заліки, іспити).

6.Заключний контроль здійснюється після вивчення даного предмета з метою визначення та оцінки успішності кожного студента за період вивченого ним курсу. Найважливішим видом контролю є іспити (випускні, а на профілюючих кафедрах — державні).

Контроль, як правило, здійснюється викладачами навчального закладу з метою визначення та оцінки усності студентів з програмних предметів, що дозволяє аналізувати і порівнювати результати кожного з них, академічних груп, потоків, відділень, факультетів як критеріїв роботи викладачів, з'ясування причин успіхів і недоліків, виявлення кращого досвіду та розробки заходів для підвищення якості навчання, попередження і подолання . неуспішності.

Викладач перевіряє і оцінює навчальну успішність студентів, керуючись певними вимогами, розробленими педагогічною теорією та практикою і визначеними відповідними директивними документами, зокрема наказами Міністра освіти №161 (1993), №195 (1996) тощо [4, 45].

1.1. Найважливіші принципи контролю

Найголовнішими принципами контролю є індивідуальний характер, систематичність, тематична спрямованість, диференційованість, об'єктивність, вимогливість, умотивованість і системність. 1) Індивідуальний характер означає, що перевіряти треба знання, навички і уміння кожного студента. Не можна задовольнятися загальними даними і враженнями про роботу групи. При перевірці успішності слід враховувати індивідуальні особливості студентів: характер, здібності, темперамент, нахили, особливості психіки, мислення. Наприклад, студентам, які повільно міркують, довше зважують власні слова, слід приділяти більше часу на продумування відповіді, швидким, імпульсивним — менше, можливо, навіть стримувати.

2)Систематичність. Головну і вирішальну роль цього принципу відіграє поурочна перевірка знань, умінь і навичок, що здійснюється систематично, повсякденно і повсякчасно. Якщо не дотримуватись цього принципу контролю і проводити перевірку знань, умінь і навичок від випадку до випадку, епізодично, то в знаннях