Особливо важко здійснювати облік знань і визначати підготовленість студентів під час лекцій. Вузівська академічна лекція орієнтована на систематичне викладання навчального матеріалу великій кількості студентів, іноді цілим потокам, у процесі якого дуже складно встановити безпосередній зв'язок з ними лектора. Під час проведення лекції завдання забезпечення зворотного зв'язку набирає особливої гостроти. Проте вдум-ливі викладачі вищої школи прагнуть і під час читання лекції не тільки не відриватися від своїх слухачів, а й діставати деяку інформацію від студентів, яка дає відомості про те, як вони сприймають лекції і чи досить вони підготовлені до її сприйняття.

З цією метою деякі лектори тоді, коли аудиторія невелика і коли особливо важливо знати, як підготовлені слухачі до сприйняття лекції, на початку її приділяють 5—10 хвилин вибірковому опитуванню кількох студентів.

В окремих випадках таке попереднє опитування проводять у письмовій формі, роздаючи всім студентам картки з найважливішими запитаннями, знати які треба для свідомого слухання лекції. Студенти повинні відразу ж написати короткі відповіді на ці запитання. При такому способі перевірки підготовленості студентів надходять відомості від усіх слухачів, але лектор може скористатися ними лише після лекції І навіть після попереднього оброблення їх.

Проте основним способом визначення підготовленості студентів і їхнього ставлення до навчання під час проведення лекції можуть бути лише безпосередні спостереження лектора над студентами, над виразом їхніх облич, виконанням записів і взагалі над різними зовнішніми, ознаками їхньої поведінки. Природно, такі дані не забезпечують одержання будь-яких точних відомостей, якими можна було б скористатися, оцінюючи знання під час екзаменів.

Значно більше даних про обсяг і якість знань студентів можна одержати під час проведення семінарських занять. Керівники цих занять, які проводяться з окремими групами студентів, мають чималі можливості, виконуючи основне завдання семінарів, що полягає у керуванні самостійною роботою студентів, здійснювати контроль над їхньою діяльністю і оцінювати її наслідки.

У практиці навчальної роботи вищої школи семінарські заняття проводяться в різних формах. В одних випадках усі студенти повинні готувати повідомлення з основних питань, що їх наперед пропонують їм, і бути готовими дати вичерпні відповіді на них: в Інших — кожен студент одержує завдання підготувати реферат на певну тему і виступити з повідомленням про цю тему. Застосовується й така форма семінарських занять, при якій студенти самостійно, відповідно до загальної тематики, готують доповіді більш творчого характеру, які містять іноді й елементи наукових досліджень.

Треба вказати, що в усіх названих формах семінарських занять є чималі можливості визначати не тільки знання студентів і їхню підготовленість до самостійної роботи, а й ставлення їх до навчання, зокрема до вивчення того чи іншого предмета.

У семінарах першого типу виявляються знання слухачів з усіх тем програми, створюється можливість, в разі прогалин в знаннях з окремих тем, вказувати студентам на ці прогалини і вимагати їх ліквідації.

У семінарах другого й третього типів можна глибше з'ясувати не тільки наявні в студентів знання і навички, а також їхні потенціальні можливості.

Кожний виступ студента на семінарських заняттях керівник має відзначити, оцінити, іноді навіть відповідним балом. Надзвичайно бажано, щоб ні оцінки мали розгорнутий характер і всебічно характеризували знання та рівень підготовленості студентів. Зміст самих оцінок має відбивати, якою мірою знання і підготовка студента пов'язані з характером його майбутньої діяльності як фахівця, тобто наскільки вони мають професіональну спрямованість. Певний інтерес з цього погляду становить досвід проведення семінарських занять у ФРН. В. Шайбе, описуючи цей досвід, відзначає, що велике значення для оцінки знань успішності студента мають різні дискусії, які проводяться на цих заняттях. Тут з'ясовується не тільки обсяг знань, навичок та умінь, що їх має студент, а й уміння впевнено відстоювати свої погляди [5, 15].

Проте доводиться констатувати, що семінарські заняття, які мають неабиякі можливості для з'ясування рівня знань студентів, все-таки не можуть відігравати великої ролі у накопиченні попередніх відомостей про їхню підготовку. Адже за діючими навчальними планами вони проводяться лише з суспільних наук і тільки на старших курсах—з деяких спеціальних предметів. Тому виникає потреба використати для цієї мети також інші методи навчання.

Значну роль у перевірці та оцінці знань студентів мають відіграти практичні роботи й лабораторні заняття. Вони дають змогу виявити і рівень теоретичної підготовки слухачів, і наявні у них практичні навички, і їхнє вміння застосовувати знання для розв'язання практичних завдань.

Практичні заняття при всій їх різноманітності звичайно завжди мають основну мету: формувати вміння, розв'язувати різні завдання і виховувати інтелектуальні й практичні навички. У зв'язку з цим в них завжди чимале місце відводиться вправам. Але перед їх проведенням, звичайно, опитуванням студентів або розповіддю викладача пригадуються й мобілізуються наявні у них знання, потрібні для вправ. Усі ці ланки методу практичних робіт створюють великі можливості для з'ясування знань, умінь і навичок, що їх мають студенти з того чи іншого предмета. [5; 16]

Ще більші можливості для визначення рівня підготовленості слухачів створюються під час проведення лабораторних занять. Істотною особливістю цього методу навчання у вищій школі є залучення студентів до самостійної практичної діяльності, що її вони здійснюють у лабораторних умовах із спеціальним лабораторним устаткуванням. У процесі такої діяльності не лише формуються навички