творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного процесу суспільства і виховання людини. Тому на всіх щаблях слід звертати особливу увагу на формування у дитини різноманітних, глибоких і міцних систем знань, на максимальну стимуляцію самостійності дітей, на розвиток стійких творчих інтересів, цілеспрямованих творчих пошуків, наполегливості під час виконання творчих завдань. Педагогічний словник виокремлює дитячу творчість наголошуючи на таких її особливостях: сприяє інтелектуальному і емоційному розвиткові дитини, надає можливість виявити своє ставлення до навколишнього середовища, сприяє розвитку та вдосконаленню навичок роботи з різними інструментами та матеріалами. Окремим видом творчості розглядається художня дитина творчість яка проявляється у „малюванні, ліпленні, створенні аплікацій та інших способах передачі художніх образів"[1 1;93] „Дитяча творчість - діяльність, результатом якої є щось нове, оригінальне, неповторне. Вона залежить від енергії мозку. Якщо дитина перевантажена справами, які вимагають застосування творчих здібностей, то енергія мозку поступово починає згасати. Тому дитячу творчість треба розвивати поступово, використовуючи для цього різноманітні ігри, головоломки, задачі на кмітливість тощо," - наголошує "Родинно-сімейна енциклопедія"[53; 111] Художня творчість - це одна з найбільш дієвих форм естетичного опанування світу дітьми. В створених образах в музиці, танці, поезії, живопису вони виражають своє ставлення до побачуного і почутого.
Духовно розвинена особистість спирається на ті інтелектуальні та моральні критерії, які у неї склалися. Це з одного боку. А з іншого, - у своєму ставленні до праці, людей, у пізнанні природи вона використовує естетичний критерій. У власній художній творчості проявляються заповітні думки і почуття.
„Сприйняття мистецтва, спілкування з ним - найбільш доступна з форм художньої діяльності. Рушійною силою дитячої художньої діяльності є прагнення до наслідування, наявність багатої фантазії та уяви."[53;336, 337]
Естетичне виховання засобами декоративно-прикладного мистецтва у дошкільному закладі створює передумови для повноцінного художнього розвитку кожної дитини, в тому числі для формування художньої творчості. Найбільш повно художня творчість дітей дошкільного віку проявляється у малюванні, ліпленні, аплікації.
Формування дитячої творчості неможливе без розвитку сприймання, збагачення уявлень дітей про навколишній світ, розвитку уяви. Важливою умовою розвитку дитячої художньої творчості є оволодіння навичками та вміннями, засвоєння знань про різноманітні матеріали, які використовуються при створенні малюнку, аплікації, під час ліплення, а також способів роботи з ними. Ще однією важливою умовою для розвитку дитячої художньої творчості є "взаємозв'язок між заняттями аплікацією, малюванням, ліпленням та іншими сторонами навчально-виховного процесу в дошкільному закладі: читанням і розповіданням дітям творів художньої літератури, ознайомленням з природою, традиціями, історією, культурою рідного краю, народним та професійним мистецтвом, музичним вихованням."[ 1 3;276] Потрібно також пам’ятати, що формування досвіду художньої творчої діяльності дитини має перебувати під пильною опікою вихователів і батьків. Одним із ефективних засобів стимулювання ^розвитку дитячої творчості є твори народного декоративно-прикладного мистецтва, які досить широко використовуються педагогами дошкільних закладів у роботі з дітьми як на спеціально організованих зайняттях, так і в побуті: оздоблення інтер'єру групових кімнат, залів, світлиць, забезпечення народними іграшками, атрибутами театральної діяльності, виконаних в народному стилі.
У своїх творчих роботах, як словесних, так і практичних, зокрема образотворчих, діти дошкільного віку під впливом творів народного декоративно-прикладного мистецтва передають свої враження про навколишнє і своє ставлення до нього. Використовуючи народну декоративну творчість як засіб навчання, педагоги вчать дітей елементам художньої діяльності, виразному зображенню предметів, а не лише передачі їх загального образу. "Така діяльність дітей може називатися творчою тільки у тому випадку, коли у дітей розвивається естетичне сприйняття, образне мислення, уява і коли вони оволодівають необхідними для створення зображень навичками і вміннями. "[26;4]
Естетичне сприймання сприяє утворенню відповідних уявлень. В них знаходять відображення естетичні якості творів декоративно-ужиткового мистецтва. "Творчий характер діяльності передбачає виникнення задуму"[72;50]. В малюнок, аплікацію, поробку з глини, соломи, лози, у свою вишиванку чи писанку дитина не просто переносить те, що запам'ятала: у неї виникають якісь переживання пов’язані з цим твором, певне ставлення до нього. В одне уявлення включається те, що сприймалося в різний час, за різних обставин. З усіх цих компонентів уява дитини створює новий образ, який втілюється за допомогою засобів виразності. Саме такий образ можемо визначити як художній, оскільки він є „специфічною формою відображення дійсності в мистецтві, основним продуктом художньої творчості, який характеризується особливою здатністю естетичного впливу на людину" [11; 236]. Художній образ є „конкретно-чуттєвим втіленням певної мети художнього задуму"[там же]
Вихователь пропонує дітям такий зміст для малюнка, ліплення, аплікації, який викликає у дитини необхідність згадувати, придумувати, уявляти. Дуже важливо, щоб тематика робіт була цікавою для дитини, хвилювала її, щоб дитина прагнула виконати свою роботу якомога краще. Розвиток дитячої художньої творчості залежить також від підбору творів декоративно-прикладного мистецтва, з якими ознайомлюються діти в дитячому садку. Це повинні бути вироби народних майстрів, які представляють різні жанри декоративної творчості і промислів України (різьба по дереву, вишиванки, вибійки, вироби з шкіри, металу, кераміки, килимарство, ткацтво, лозоплетіння, писанкарство). Вироби одного виду творчості мають представляти широке регіональне розмаїття: Закарпаття, Буковину, Гуцулыцину, Галичину, Полісся, Полтавщину, Київщину... Предмети, які пропонуються дітям для зображення повинні бути добре знайомими дітям, викликати у них позитивні емоції, радість, подив, захоплення. Важливо також, щоб вихователь зумів пояснити завдання, розглянути з дітьми твір, викликати бажання його зобразити. Для цього перш за все потрібно звернути увагу на красу твору, елементи його декору, орнаменту, кольорового виконання. Завдання вихователя - підібрати такі влучні образні слова, порівняння,