"Характерна риса зображувальної художньої творчості полягає у створенні виразних зображень"[40;29]. Але дитина не може створювати образ, не володіючи хоча б в якійсь мірі здатністю передавати в малюнку, ліпці, аплікації властиві предметам якості: форму, будову, колір. Краса і виразнність дитячих робіт залежать і від того як діти засвоїли формотворчі рухи і вміють передавати у своїй роботі форму предметів. Чітко зображена форма не тільки робить дитячу роботу впізнаваною, але і викликає в дитини задоволення, позитивні емоції, бажання займатися таким видом діяльності протягом відносно тривалого часу.[40]

Естетичні емоції викликає також і вдала композиція роботи. Якщо малюнок чи аплікація добре розташовані на аркуші з врахуванням форми і пропорцій предмета, а саме зображення не є надто великим (щоб частини зображення не впиралися в краї аркуша) чи надто малим (немає неоправдано пустих місць, робота розташована по центрі аркуша), це також тішить дитину.

Зображення дітьми творів декоративного мистецтва та виробів народних умільців є разом з тим і відображенням їх ставлення до цих творів: діти відмічають чим вони красиві, що в них цікавого, чим корисні, чому викликають захоплення, радість. Характеристика естетичних якостей предметів, створених і прикрашених людиною, близька до їх моральної оцінки. Адже за кожним виробом стоїть праця людей, їхні переживання, прагнення прикрасити своє жит0ло, одяг, знаряддя праці, створити корисні і водночас красиві речі для інших людей. Те, що створюється для людей, для їхнього щастя, сприймається як прекрасне. Для дітей це поєднання естетичного і морального є найбільш зрозумілим саме в творах декоративно-прикладного мистецтва, в яких зовнішня краса співпадає з практичним корисним призначенням. При знайомстві дітей з творами народної декоративної творчості вихователь звертає увагу дошкільнят на доступну їх розумінню красу і значимість цих творів. Вихователь ставить своїм завданням через переживання красивого підвести дітей до доступної їм оцінки навколишнього світу, виробів народних майстрів, розвинути в них почуття гуманізму, поваги до людей праці, народних традицій, любові до рідного краю.[46]

Не лише інтерес до змісту роботи заохочує дітей виконати її краще, прагнути до досягнення виразності образу - велике значення має виховання у них прагнення зробити роботу зрозумілою та цікавою для інших. "Виховання прагнення виконати роботу краще, зробити її гарнішою, щоб нею тішилися інші люди - це завдання художнього і морального виховання, розвитку у дітей суспільної скерованості діяльності"[4;28]. Педагог повинен керувати всіма процесами, пов’язаними з створенням виразного творчого образу: естетичним сприйманням самого виробу, формуванням уявлень про якості та загальний вигляд предмета, вихованням здатності уявляти на основі засвоєної інформації, оволодінням виражальними властивостями фарби, лінії, форми, втіленням дітьми свого задуму в малюнкові, аплікації, ліпленні, виробах народних ремесел.

Формування досвіду художньої творчої діяльності у дошкільників засобами декоративно-прикладного мистецтва пов’язане з виконанням з боку дорослих низки завдань. Серед них - "формування морально естетичної чуйності."[5; 1 84] Такий напрямок роботи педагогічного колективу розглядається "як процес, скерований на розвиток усвідомленого ставлення дітей до навколишнього світу (природи, мистецтва, народних традицій, праці та людей рідного краю) і вміння виразити своє ставлення як в словесній формі так і художніми засобами"[там же]. Вихователь організовує свою роботу таким чином, щоб поетапно розвивати у дітей вміння бачити і розуміти красу творів декоративного мистецтва, помічати розмаїття форм і кольорів виробів народних промислів та ремесел, милуватися красою, простотою та вишуканістю народних орнаментів, цінити красу кожної речі, яка створена народними умільцями.

"Бачити красу творів декоративно-ужиткового мистецтва, відкривати для себе контрасти і відтінки кольорової палітри, відчувати різноманітність форм, пластичність, ритмічність, пропорційність, інші засоби художньої виразності, передавати їх художніми засобами (графічними, пластичними, декоративними), вміння відчувати красу у запропонованих музичних фрагментах, поезії, співвідносити все це з власними враженнями і переживаннями"[52;25] - основна мета цього етапу роботи з формування у дошкільників досвіду художньої творчої діяльності. Формування морально-естетичної чуйності відбувається не лише в процесі безпосереднього сприймання дітьми творів декоративно-прикладного мистецтва, але і в ході практичної діяльності, при обговоренні творчих робіт однолітків. В результаті формування емоційно-оцінного ставлення доробіт інших дітей, до власної творчості набуває і художньо-творча активність дошкільнят.

Формування творчої активності вихованців у царині зображувальної діяльності дозволяє їм розкритися, оволодіти різними прийомами творчої діяльності. „Якщо взяти до уваги, що в ранньому дитинстві предметне сприймання дитини є ще недостатньо розвинутим і що колір, форма, величина та інші властивості не існують для дитини ізольовано від предметів, яким вони належать, то стає зрозумілим особливе значення цих видів діяльності для розвитку сприймання і мислення дитини - писав відомий психолог Д. Б. Ельконін [19;186]. В цьому віці (старшому дошкільному) для дитини є проблемою оволодіння елементами письма, і подолати ці труднощі допоможе графічна робота з олівцем, паличкою і тушшю, вуглем і грифелем, робота з дрібною пластикою, яка розвиває пальці. Робота з гуашевими фарбами на великих аркушах паперу вчить дитину легко працювати з пензлем в різних напрямках, вільно координуючи рухи руки.

Треба мати на увазі, що позитивний вплив роботи у трьох областях художньої діяльності (малюванні, аплікації, ліпленні) на розвиток дитини дошкільного віку в основному залежить від методів педагогічного керівництва. Підхід до вирішення художнього образу, який заснований на цілісності його сприймання і який здійснюється в різних видах образотворчої діяльності, є адекватним вікові дітей. Суттєвою особливістю різних видів образотворчої діяльності є також і те, що вони сприяють пізнанню дитиною своїх