Під час занять та в повсякденному житті у другій молодшій групі діти навчаються називати і користуватися кольорами і розрізняти відтінки, окрім того, вони "навчаються ритмічно розташовувати готові геометричні форми по середині смужки, по каймі квадрата, круга у певному порядку, щільно і на деякій відстані"[54;22]. Оперування лише геометричними формами на заняттях з декоративної аплікації знижує інтерес дітей. Тому доцільно аналогічні завдання по створенню візерунків пропонувати дітям і на основі рослинних форм (квітів, листя).

Організовуючи заняття образотворчою діяльністю, вихователям слід пам’ятати про їх естетичну значимість, про використання кожного заняття для розвитку естетичного сприймання дітей, образних уявлень, уяви, прилучення їх до творчості. Адже це основні завдання образотворчої діяльності. Продумуючи пояснення, зміст заняття і оцінку дитячих робіт в процесі аналізу, вихователю необхідно підкреслити красу предметів, які зображали діти, мальовничість аплікацій, малюнків, образність вирішення навчального завдання. Для більш успішного засвоєння дітьми вимог програми вихователь підбирає різноманітний та цікавий зміст занять, показує предмети та іграшки. Турбуючись про формування у дітей естетичних категорій та про прилучення малюків до багатої скарбниці народного мистецтва, педагоги пропонують дітям для розглядання та відтворення предмети, іграшки та вироби, прикрашені елементами орнаменту, характерного для декоративно-прикладного мистецтва різних регіонів України. Найбільш доступними для дитячого сприймання у другій молодшій групі є "килими, керамічні іграшки, вишивки"[59;23].

Незважаючи на те, що можливості дітей трьох років ще не дуже високі, кожне заняття з образотворчої діяльності необхідно використовувати для розвитку їх самостійності, активності, поступово підводити до творчості. Важливо навчити дітей бачити красу навколишнього світу, предметів, створених та прикрашених людиною. Спочатку вихователь показує дітям красу предметів, даючи їм образну характеристику, поступово діти самі почнуть помічати красиве. Потрібно заохочувати прагнення дітей звернути увагу дорослих та однолітків на побачене, називати красиві предмети, бажання відтворити їх в малюнку та ліпленні. Педагог повинен постійно пам’ятати про те, що зображувальна діяльність - це художня, творча діяльність і вона має бути естетично та емоційно забарвленою.[70]

В середній групі продовжується навчання формотворчим рухам, але більш диференційовано (розрізнення пропорцій, розташування в просторі) у зв’язку із розширенням уявлень дітей про зовнішній вигляд навколишніх предметів. В цій віковій групі вперше вводиться новий вид зображувальної діяльності - "декоративне малювання, яке використовується для здійснення завдань естетичного і сенсорного виховання: розвитку почуття кольору, композиції, збагачення уявлень про кольори, величини, геометричні фігури".[54;87]

Введення в середній групі навчання декоративному малюванню сприяє виробленню ритмічності рухів при повторі однорідних елементів орнаменту. Закріплення цих навичок триває і в старшій групі. При створенні декоративних зображень в малюванні та аплікації є спільні завдання: навчання розташування візерунка на папері тієї чи іншої форми, розподіл елементів візерунка на даній формі. Саме тому заняття з декоративного малювання і аплікації повинні бути взаємопов’язані.[54]

В декоративній аплікації елементи орнаменту діти середньої групи одержують в готовому вигляді та частково створюють самостійно. Наприклад, склавши навпіл прямокутник і розрізавши його по лінії згину, діти одержують два квадрати; а коли розрізати квадрат, складений по діагоналі - можна утворити два трикутники; якщо розрізати навпіл круг, можна утворити два напівкруги. Всі ці елементи можна розташувати в орнамент, а при потребі (якщо вийшло некрасиво) – поміняти місцями, порухати, замінити, взяти іншого кольору. Саме такі широкі варіативні можливості декоративної аплікації дають можливість дитині пошукати найбільш цікаве, вдале рішення, яке буде відповідати поставленому завданню і одночасно буде задовільняти творця орнаменту - чотирирічну дитину.[59]

"Створенню орнаментів в аплікації діти навчаються значно швидше, отже саме з декорування виробів способом аплікації потрібно розпочинати навчання дітей" - наголошує у своїх дослідженнях Пантелеев Г. H. [46;96]

Перш за все діти мають одержати відомості про те, що значить прикрашати річ візерунком і для чого це потрібно. Показати і пояснити це дошкільнятам найдоцільніше під час розглядання творів декоративно-прикладного мистецтва, які створені спеціально для дітей: одязі, іграшках. Провести таку бесіду треба з усіма дітьми, виділивши для цього 10-15 хвилин у другу половину дня. Кожну річ потрібно розглянути окремо, звернути увагу на композицію візерунку та його елементи. Якщо після такого ознайомлення провести декоративне малювання, діти поставляться до завдання свідомо.[46]

Вже на першому занятті прикрашенню квадрата („хустина", „серветка", „скатертина") можна надати дітям можливість довільного розташування елементів візерунку по сторонах, попередньо наголосивши на одинаковому прикрашенні всіх сторін. Такий методичний прийом буде сприяти розвитку творчої активності та самостійності. З цією ж метою є зайвим на кожному занятті декоративною діяльністю пропонувати дітям зразки і вимагати їх точного відтворення. При такій організації навчально-виховної роботи діти часто зовсім не засвоюють способи створення декоративної композиції, вміння перенести сформовані знання та навички в інші умови діяльності. Лише у випадках, коли дитині надається можливість активно шукати і знаходити різні елементи візерунку, підбирати кольори за своїм смаком, розташовувати візерунок на папері тієї чи іншої форми, набуті навички стають усвідомленими і легко використовуються при зміні умов. Так, якщо дитина засвоїла правила побудови аплікаційного візерунку на квадраті, то вона без надмірних зусиль намалює візерунок