Введення в практику вивчення іноземної мови сучасних технологій

Сучасна педагогіка, як і сучасні методи та підходи до навчально-виховного процесу, не стоять на місці. Постійний пошук покращання та удосконалення шляхів викладання є необхідною складовою кожного творчого вчителя на порозі XXI століття.

В останні роки методика викладання іноземних мов розвивається під знаком комунікативно-орієнтованого навчання. Основний акцент ставиться при цьому на засвоєння учнями мовного матеріалу, формування мовних умінь та навиків, тісно прив'язаних до реального життя. Щоб досягти цього, дуже важливо використовувати на уроках ситуативну, реактивну і креативно непідготовлену мову. В роботі над цим вважаю необхідним використовувати прогресивні технології навчання, направлені на формування мовної та соціокультурної компетенції учнів. Всі три види компетенції входять у склад комунікативної компетенції, що і являється основною метою практичного оволодіння іноземною мовою. Мною постійно вивчається і впроваджується в роботу сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід методики викладання іноземної мови (англійської). У зв'язку з цим я прийшла до висновку, що у сучасних умовах вже не можна працювати, опираючись на всім відомий, такий поширений раніше, метод репродуктивного навчання, при якому учні не розвиваються як особистості, не вчаться висловлювати своє особисте відношення до прочитаного чи почутого, давати оцінку тому чи іншому факту, сперечатись, наполягати на своїй точці зору. Відтворення любого монологу навіть самого найкращого простий переказ тексту чи навіть відповіді на запитання не являються живою мовою. Мова повинна бути пов'язана з реальним життям, в якому ми не говоримо монологами за певними схемами, а вирішуємо іноді несподівані проблеми, реагуємо на різні ситуації відповідно до обставин. Учень повинен бути готовим до вирішення таких завдань з допомогою іноземної мови.

З іншого боку, вважаю неприйнятним використання методик подання готових кліше і виразів типу методики Ілони Давидової, де іде підсвідоме, тобто неусвідомлене вивчення наборів кліше, з подальшим використанням їх у мові. Це мертва методика відірвана від реального життя, а в житті так багато не передбачуваних ситуацій. І потім, з точки зору здорового глузду, хіба можливо виразити свій стан душі, користуючись чужими заздалегідь заготовленими фразами.

Можливий інший підхід, орієнтований на прогресивні методики і технології навчання, а саме:

1. комунікативний метод;

2. аудіо - лінгвістичним метод;

3. метод колективної взаємодії;

4. метод інтенсивного навчання;

Головну увагу я приділяю

- розвитку усного мовлення шляхом комунікативних вправ;

- формуванню в учнів вміння та навиків аудіювання;

- вивченню лексико - граматичного матеріалу;

- використанню різних методів на уроках для формування відповідного вміння і навиків з метою контролю мовної компетенції учнів.

Дуже часто виникає питання, на якому етапі варто все це починати, тобто, коли вводити дитину в осмислино комунікативні ситуації, розвиваючи при цьому її непідготовлену мову реактивне мислення. Скажу відразу: з моєї точки зору, осмислене комунікативне - орієнтоване навчання потрібно починати уже на початковому етапі. Саме на цьому етапі важлива реалізація "педагогічної співпраці", де за сучасними прогресивними методиками навчання вчитель виступає як "диригент", створює атмосферу спілкування з учнями, забезпечує живий взаємоз'язок на уроці не на рівні репродуктивного спілкування, а на рівні спілкування мотивованого, обдуманого, логічно необхідного. У зв'язку з цим ефективним є використання ігрової методики, яка спрямована на розвиток мовних навиків та вміннь. Ця методика реалізується на уроках на основі зацікавленого, осмисленого, мотивованого, сприйняття з боку учнів, інтенсивного використання наглядності і ТСО. Вже на початковому етапі учні повинні використати отримані знання в реальних життєвих ситуаціях, осмислювати їх, давати оцінку почутому чи прочитаному. З цією метою на уроках я використовую ситуативність, мовні кліше, мовні ролеві ігри і ін.

Важливо також не забувати про методику випереджаючого усно - мовного навчання, де використовуються комунікативні завдання з опорою на драматизацію. Використовувані матеріали повинні бути основані на цікавих фактах, що мобілізує фантазію учнів (прикладом можуть бути вправи - ситуації з використанням казкових героїв, тварин), що забезпечує внутрішню мотивовану зацікавленість при вивченні іноземної мови.

На середньому та старшому етапах вирішення вище згаданих завдань відбувається більш природньо, адже учні вже не відчувають великого бар'єру при формуванні своїх думок, вираженні своїх точок зору, настоюванні на своїй думці, аналізі прочитаного чи почутого. У зв'язку з цим на даних етапах можна виділити наступні методи і форми навчання, з допомогою яких досягається необхідна мета для спілкування на іноземній мові:

1. використання учбових і контролюючих тестів

2. використання у старших класах психосоціального методу " комплекс вправ, дій, методів на уроці дає простір для прийняття учнями самостійних рішень, теми для обговорення ідуть від самих учнів, що дає можливість самостійно збагачуватись мовним матеріалом";

3. інтегровані (бінарні) уроки іноземної мови з уроками зарубіжної літератури, історії, образотворчого мистецтва;

4. використання ТСО, унаочнення;

5. семінари - практикуми для роботи з літературою, якій викладені сучасні методики, комплекс комунікативних вправ з використанням країнознавчого матеріалу;

6. використання сучасних технологій у позакласній роботі.