Сценарій усного журналу, присвячений славет-ному українському математику М.О.Зарицькому – одному з фундаторів української математичної науки на західноукраїнських землях, дійсному члену Наукового Товариства ім. Т.Шевченка,

Сторінки усного журналу

1. Поет математики М. Зарицький.

2. Пора дитинства і юності пора.

3. Слово про родину Зарицьких.

ітература

1. Шендеровський В. Педагог з великої літери // Нехай не гасне світ науки. – К.: Рада, 2003. С. 103-109.

2. Пташник Б. Й. Поет математики // Аксіоми для нащадків / У поряд.
О. Романчик. – Львів: Меморі-ал, 1992.

3. Енциклопедія Українознавства. / Гол. ред. проф. д-р
Володимир Кубійович. – Париж – Нью-Йорк: Молоде життя, 1962, Т. 1.

4. Гусяк Дарія. Незабутня. // Тернопілля 96. – Тернопіль: Збруч, 1996.
С. 143-145.

5. Онишко Леся. Катерина Зарицька: Молитва до сина / Серія «Подвижники національної ідеї». – Львів: Світ, 2002.

6. Станіслав Лем. Високий замок. – Львів: Піра-міда, 2002.

Захід відбувається в актовому залі. На сцені – портрет М.О.Зарицького, в залі – стенди з матері-алами, які присвячені М.О.Зарицькому – матема-тику, Катерині Зарицькій і Михайлу Сороці – бор-цям за свободу України,
Богдану Сороці – визнач-ному художнику-графіку XX ст.; висловлювання друзів, науковців про особистість Зарицького, шкільна дошка, фотомонтаж, музичний центр.

(Звучить музика.)

Ведуча (виходить через зал на сцену. Стихає му-зика.) Доброго дня, шановне товариство! Я, Вели-кий Всезнайко, пропоную вашій увазі перший но-мер усного художньо-публіцистичного журналу «Аксіоми для нащадків». Цей номер журналу при-свячений Мирону Онуфрійовичу Зарицькому – одному з фундаторів української математичної куль-тури на західноукраїнських землях.

Якою була непересічна постать математика Мирона Зарицького – людини, вченого і педагога? Про це ви довідаєтесь сьогодні.

торінка перша. Поет математики Мирон Зарицький

(Звучить запис.)

Мирон Зарицький: “Кого не манить краса ні мистецтво, хто живе вбогим духовним жит-тям, той нічого не дасть математиці. По-езія не ріжниться від математики вищим ле-том уяви, а математик ріжниться від поета лиш тим, що все і всю-ди розуміє... Але як у ми-стецтві, так і в мате-матиці лише твори гарні переживають сто-ліття і виховують цілі покоління”.

Перша учениця. Мирон Зарицький народився 21 травня 1889 р. в селі Могильниці Теребовлянського району на Тернопільщині. Згодом батьки переїхали до Нового Села теперішнього Підволочиського райо-ну. Початкову освіту хлопець здобув у селі Криве в свого дідуся Антона Слоневського. Потім навчався в Тернопільській, Бережанській, Перемишлянській гімназіях. Рік провчився у Віденському університеті, а потім перевівся до Львівського університету на філо-софський факультет.

Друга учениця. У 1913 р. Зарицький склав іспити на вчителя математики та фізики середньої школи. Під час першої світової війни воював у складі Українських січових стрільців. Після закінчення війни Микола Зарицький повернувся до викладацької роботи. Працював у гімназіях Белза, Збаража, Коломиї, Тернополя та Львова.

Третя учениця. 24 березня 1927 р. М.О.Зариць-кого обирають дійсним членом Наукового Товари-ства ім. Т.Шевченка.

Четверта учениця. Його обирають членом Львівського відділення Польського математичного товариства, а також членом Німецького математичного товариства. Він друкує свої роботи як у львівських, так і в польських, німецьких та амери-канських журналах; листується з математиками багатьох країн.

Третя учениця. 1927 р. Зарицький виступив із науковою доповідаю на І польському математич-ному з'їзді, що відбувся у Львові.

Друга учениця. У 1930 р. він був делегатом від Наукового товариства
ім. Т.Шевченка на І матема-тичному з'їзді Радянського Союзу в Харкові.

Перша учениця. 25 жовтня 1930 р. Львівський університет присвоїв М.О.Зарицькому вчений ступінь доктора філософії. До 1939 р. Зарицький сформувався як серйозний математик з філософсь-ким ухилом, він надрукував більш як 20 праць.

Четверта учениця. З грудня 1939 р. після воз-з'єднання Західної України з УРСР М.О.Зарицький починає працювати у Львівському універси-теті.
У 1939–1941 pp. був продеканом, а в 1945–1947 pp. – деканом фізико-математичного факуль-тету, керував кафедрою теорії ймовірності, а з 1948 р. – кафедрою загальної математики.

Друга учениця. У цей період він працював також старшим науковим співробітником Львівського філіалу АН УРСР. У 1941 р. учений виступав з доповідями на конференціях АН УРСР у Києві та АН Грузинської РСР у Тбілісі. 21 квітня 1945 р. М.О.Зарицькому присвоєно звання професора, а 6 липня 1946 р. – вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.

Третя учениця. Роботу у Львівському універси-теті Мирон Онуфрійович поєднував з читанням лекцій у Львівському політехнічному інституті та в новоствореному Ужгородському університеті. Уче-ний-математик добре знав історію математики, особ-ливо античну. Він також часто відвідував астроно-мічну обсерваторію Львівського університету, де спостерігав зоряне небо. Зарицький планував на-писати нарис про зародження астрономії у старо-давніх народів Близького Сходу. Щоб ознайоми-тися з першоджерелами, він вивчив у потрібному обсязі староєврейську мову.

Четверта учениця. Мирон Онуфрійович був обізнаний з природничими науками, світовою літе-ратурою, філософією, захоплювався поезією, лю-бив Шекспіра і Пушкіна. Окремі розділи роману Пушкіна «Євгеній Онєгін» переклав українською мовою. Це був класичний український інтелігент.

Перша учениця. Учений вільно володів польською, німецькою і російською мовами. Крім того, писав математичні статті англійською, фран-цузькою, італійською та іспанською мовами.

Третя учениця. Наука була для Зарицького по-требою, насолодою, працею та відпочинком. На науку він дивився, насамперед, як на правду і кра-су, що підносить людину на вищий щабель духов-ного розвитку. Недаремно Мирона Онуфрійовича називали «поетом формул».

(Звучить мелодія.)

Перша учениця. Відійшов із життя М.О.Зарицький 19 серпня 1961р. Його поховано на Личаківському цвинтарі у Львові.

торінка друга. Пора дитинства і юності пора Картина І

(Звучить мелодія. Входить маленький Мирон з бу-кетом польових квітів, розглядає ромашку, посміхаєть-ся до неї.)

Мирон. На стрункій високій ніжці,

На зеленому лужку,

хустинці-білосніжці

Стрів я квіточку таку.

(Входить мати, але Мирон її не