якщо порушує послідовність, не може зрозуміти помилок чи його розповідь зводиться до описування окремих деталей картинок, то в цьому випадку він отримує 0 балів.

ДОДАТОК В

Діагностика готовності до школи проходить у режимі індивідуального діалогу педагога з дитиною. Вона складається з двох частин:

1. Бесіда знайомство. У ході бесіди з’ясовується, чи знає дитина свої анкетні дані, прізвище, імена батьків, свою адресу, вік і день народження. Пропонуються також деякі вільні, “творчі” запитання.

Завдання педагога тут – не стільки з’ясувати дані, що дублюють запитаннями батьківської анкети, скільки встановити контакт з дитиною.

Запитання цієї частини діагностики наведені в бланку “Анкета дитини” на першій сторінці. Відповіді дитини максимально детально фіксуються прямо під час бесіди. За цими відповідями можна якісно оцінити рівень загальної поінформованості дитини, а також специфіку її мовлення, що може знадобитися при звертанні до психолога чи логопеда для спеціального глибокого обстеження і консультації.

2. Власне тестування. Ця частина співбесіди містить у собі діагностику готовності дитини до школи за допомогою 4 субтестів, перерахованих вище.

Порядок виконання субтестів повинен бути таким, як він описаний, і організовуватися з урахуванням наступних принципів:

при тестування необхідне чергування вербальних і невербальних завдань;

труднощі пропонованих завдань повинні збільшуватися у ході проведення діагностики: на початку обстеження для встановлення контакту з дитиною і створення в неї відчуття успіху мають даватися ігрові, легші завдання, такі що “розковують”, потім складніші.

Психологічні принципи тестування

Якість виконання дитиною завдань залежить від того, наскільки природно і розкуто вона почувається. Тому під час співбесіди повинна бути створена атмосфера доброзичливості, в якій дитина не боялася б помилитися, не намагалася б показати себе розумнішою, ніж вона є насправді. Необхідна позитивна емоційна оцінка її дій, заохочення, підтримка. Негативна реакція на помилки неприпустима.

Якщо малюк замкнутий, неконтактиний, потрібно спробувати створити якомога доброзичливішу атмосферу: добре, якщо завдання він сприймає як гру, в якій інструкція виконує роль правил, а педагог – роль партнера по грі.

Даючи інструкцію дитині, треба переконатися, що вона зрозуміла її правильно.

Якщо дитина відмовляється чи не може одразу виконати завдання, не слід наполягати. Можна запропонувати їй інше, а потім повернутися до невиконаного.

АНКЕТА ДИТИНИ

Як тебе звати? Назви ім’я, по батькові і прізвище. Іраклій Автандилович Пасарі.

Скільки тобі років? 8 років. Коли ти народився? 23 лютого.

З ким разом ти живеш? Назви членів своєї родини. З мамою, батьком, сестрою Танею, тіткою.

Як звуть маму? Полі. Ким і де вона працює? Не працює.

Як звуть тата? Автандил Кирилович. Ким і де він працює? Не знаю.

Де ти живеш? Назви адресу. Каширське шосе, буд. 55, кв. 78, к.3, тел.244-72-23.

Чи відвідуєш ти дитячий садок? Ні.

Чи займаєшся ти в якійсь секції чи гуртку? Ні. Ким ти хочеш бути і чому. Малювати.

Місце для малюнків дитини.

Таблиця 1.2.

Мотиви учіння першокласників за дослідженням О.В. Скрипченка

Категорія мотивів | Кількість учнів, %

1. Як самоціль: “Вчуся, щоб мати знання”, “Цікаво вчитись” тощо. | 40

2. З метою одержання особистих переваг: “Я розв’язую задачу, щоб бути відмінником...” тощо | 4

3. На основі соціальної ідентифікації: “Я вчуся, щоб раділа мама”... тощо | 13

4. Страх неуспіху і намір уникнути цього | 21

5. Внаслідок зовнішнього натиску: “...Не пустить мама на вулицю” тощо | 3

6. На основі практичних цілей у житті: “Я вчуся, бо хочу бути лікарем” | 18

7. За сумлінням: “Коли я не вивчу урок, мені стає дуже неприємно” | 1

8. За суспільним значенням навчання: “Я вчуся, щоб принести людям користь” | 0,1