Організація педагогічної співпраці вихователів дошкільного закладу з батьками дітей.

Виховання у сім'ї – першооснова розвитку дитини як особистості. В українській етнопедагогіці важли-вим компонентом є народна фамілогія – народні знан-ня і досвід будівництва міцної здорової сім'ї. Сім'я, родина, рід –головні чинники виховання в народній педагогіці. Формування особистості – процес непе-рервний, що триває протягом усього життя. Тому ви-ховній функції сім'ї у народній педагогіці належить особливе місце. Пошанування новонародженої дитини : і її батьків, бабусь і дідусів (прапрабатьків), назва-них батьків та кумів, зразки народної педагогіки у різних формах усної народної творчості (колискові лісні, забавлянки, потішки, пісеньки, народні дитячі ігри), родинні свята, спільні види діяльності дорослих і дітей у сім'ї, день повноліття дитини, день першого заробітку, весілля, дні пам'яті предків – ці засоби сімейної педагогіки супроводжують все життя людини, вони власне й складають її життя. Важливе зав-дання педагогічної науки і практики –відродити ці засоби виховання, ввести їх у сучасну сім'ю, гумані-зувати це мікросередовище, де формуються основи особистості, її моральні якості.

Першочергове завдання педагогіки – допомогти батькам усвідомити їхню відповідальність за вихо-вання дітей і допомогти їм виконати важливу функ-цію первинних, природних вихователів. Як свідчать наукові дослідження, значна частина батьків не надає цій функції належного значення; особливо багато таких серед тих, чиї діти виховуються у дошкільному закладі. Мотивуючи таке ставлення, батьки говорять;

«Нехай виховує дитячий садок, а далі – школа». Не меншу тривогу викликають і ті батьки, які в цілому висловлюють готовність до здійснення виховної функ-ції, але не мають достатніх педагогічних знань, часу, умов. Свою потребу в педагогічній інформації вони вичерпують окремими бесідами з педагогами, батьків-ськими зборами, епізодичним читанням певних педа-гогічних видань. Не випадково на запитання «Як ви розумієте слова «доброта», «ласкавість», «чуйність»?» переважна більшість батьків відповідає загальними фразами.

Між тим, ані дошкільний заклад, ані школа не мо-жуть виконати тієї виховної функції, яка належить сім'ї. І не тому, що педагоги не надають уваги вихо-ванню кожної дитини. Справа в тому, що як сім'я, так і дошкільний заклад мають специфічні виховні можливості і не можуть замінити один одного.

Сім'я має унікальні можливості для всебічного ви-ховання завдяки глибоко емоційним, інтимним зв'яз-кам між її членами. Спілкування батьків і дітей – важливий засіб морального виховання, визначальний фактор розвитку особистості дитини. «Первинна со-ціалізація», за визначенням психологів, у період ран-нього і дошкільного дитинства може успішно реалі-зуватися лише в сім'ї. Батьки і діти – найближчі, найрідніші незамінні люди, стосунки яких неможливо скопіювати чи компенсувати в умовах виховного за-кладу. До добрих вчинків у сім'ї дитину спонукають передусім мотиви любові до рідних, розуміння їхньо-го стану: «Я хочу бути добрим, щоб мама була мною задоволена», «Я допомагаю бабусі, бо вона старенька і втомлюється». В дошкільному закладі допомогу ви-хователеві (помічникові, іншим працівникам) дитина надає, орієнтуючись на однолітків, і хоч і в цьому випадку вона керується співчуттям, проте ця допомо-га явно відрізняється (адже своїй мамі можу (і по-винен) допомогти лише я). Число дорослих, з якими постійно спілкується дитина дошкільного віку, досить незначне. Сімейні стосунки – найбільш тривалі, по-стійні, різноманітні за змістом. Вплив батьків на ди-тину досить великий, навіть якщо вони і не усвідомлю-ють цього. Тим часом потреба мати приклад для на-слідування, порадника, друга, захисника — це неодмінна особливість психічного складу дитини до-шкільного віку. Це своє прагнення дитина реалі-зує насамперед в сім'ї, серед близьких, рідних лю-дей. Любов матері, авторитет батька – найвищі цінності в житті людини – повинні органічно ввійти в Її життя вже в ранньому віці. Тому так важливо роз'яснити батькам цю виняткову виховну місію. Як-що ж батьки не задовольняють потреби дитини у лас-ці, співчутті, довір'ї, то процес формування особистості спотворюється, затримується засвоєння моральних норм і моральної спрямованості особистості. Не ви-падково соціолого-педагогічні дослідження свідчать, що. в багатьох випадках неповнолітні правопорушни-ки – це люди, які мали важке дитинство, тобто не одержали у дошкільному віці належної батьківської уваги і турботи.

Взаємні обов'язки батьків і дошкільного закладу, в якому виховуються їхні діти, регулюються Положен-ням про дошкільний виховний заклад України. Тому при вступі дитини до дошкільного закладу батькам необхідно розповісти про те, що період адаптації ди-тини до нових умов життя і виховання – складний психолого-педагогічний процес, який позначається на поведінці і на всій особистості дитини. В подальшому педагог наголошує на значенні для дошкільника спри-ятливої атмосфери сімейних стосунків. Нагадати про це батькам не завадить і тоді, коли змінюється склад сім'ї (приїхала жити бабуся, народилася молод-ша дитина, розлучилися батьки тощо). Діти по-винні знати про склад своєї сім'ї, домашню адресу, про родичів, які не живуть безпосередньо з ними. В молодшому дошкільному віці батьки разом з вихователями допомагають дитині ввійти у ко-лектив однолітків, формують уявлення про норми поведінки в колективі, правила спілкування з дорос-лими і дітьми, користування спільними речами (іграш-ками, матеріалами до занять та ін.). Батьків потрібно застерігати від стихійності у вихованні, адже дошкіль-ний заклад вимагає певної поведінки дитини, вимоги дитячого садка і сім'ї не повинні істотно розходитись.

Особливої уваги спільній роботі з питань морально-духовного виховання треба надавати у середньому дошкіль-ному віці. Малі «чомучки» прагнуть проникнути у зміст вимог дорослих, і потрібно мати достатньо пе-дагогічного такту, щоб задовольнити допитливість дитини. Ніщо так не цікавить дитину в цей час, як людина та її вчинки. Моральний зміст