Малята мають розрізняти стани дорослих, розуміти їх, співчувати і допомагати, якщо потрібно.

Дітей треба вчити узгоджувати свої бажання з конкретними обставинами.

Твердо встановленим у родині має бути правило: допомагати один одному у виконанні побутової роботи, робити послуги як дорослим членам сім’ї, так і братам та сестрам, старанно й охоче виконувати всі прохання близьких людей.

Правилом має стати повага до результатів праці всіх членів сім’ї. І це має виражатися у конкретних вчинках. Щоб білосніжна постільна білизна, так старанно випрана мамою, довше була чистою, треба систематично мити перед сном ноги, приймати душ, берегти пошиту бабусею сукню, не бруднити її, не рвати. Обов’язково й важливо підтримувати порядок та чистоту в приміщенні, прибраному дорослими. Охайність дитини стане їй в особливій пригоді у дошкільному закладі, а потім і в школі, і в інституті, і на роботі. Звичка до порядку, сформовані навички самообслуговування полегшать повсякденне життя хлопчика чи дівчинки.

Діти не завжди вміють і хочуть ділитися. Улюбленою іграшкою, ще не награвся сам, тож як її віддати комусь іншому, та й смачна цукерка теж ніби не зайва.

Щоб виховати подільчивість, треба постійно вправляти дітей у цьому, вчити їх ділитися з батьками, близькими, дорослими, товаришами, братами та сестрами. Маленьким дітям легше відмовитися від бажаного заради близьких людей. З часом вони нав-чаться поступатися і товаришам, і навіть мало знайомим людям. В умовах перебування у дитячому садку подільчивій дитині легше зав'язати дружні стосунки з товаришами, а, крім того, всякий гарний вчинок викликає і від-повідну позитивну реакцію інших малюків, їхнє бажання відплатити добром за добро.

Не варто чекати, доки трапиться слушна нагода. Забезпечити ж постійне вправляння у добрих вчинках на основі гуманних почуттів можна, ввівши в життя дошкільнят правило: ділитися іграшками, ласощами, книгами та іншим з дітьми та дорослими. Водночас треба вчити малят, як можна порозумітися з товаришем, коли хочеться мати таку саму річ чи іграшку, як у нього. Обов'язковим має бути правило: ввічливо попросити бажану річ і, звичайно ж, ні в якому разі не відбирати її. Тож малятам ще належить набути вміння розсудливо пере-конати товариша чи переконатися самому під впливом його аргументованих доказів. Можна вчити дітей при цьо-му посилатися на право черговості користування річчю, на право дружби. В умовах дошкільного закладу, де іграшки спільні і їх не так багато як удома, вміння ділитися матиме чимало нагод для вправляння та вдосконалення. А в цілому це сприятиме безконфліктним відносинам у групі.

Якщо діти навчаться доводити правомірність своїх бажань чи пропозицій і визнавати таку саму правомір-ність бажань ровесника чи дорослого, їм буде легко до-мовитися один з одним про спільні заняття, гру, працю і тощо. Тож стане у пригоді правило: щоб переконати когось, треба навести резонні доводи. Знання цього правила та вміння користуватися ним дає змогу уникну-ти безпідставних наполягань, капризування, вередуван-ня, впертості, допомагає усвідомити доцільність чи безпідставність власних бажань. Уміння переконливо довести власні бажання вдосконалюватиметься в умовах щоденної взаємодії з однолітками, вихователями, сторонніми людьми.

Щоб виховувати у дітей свідому поведінку, дорослі самі мають взяти за правило доводити дитині правомірність своїх вимог.

Не менш важливо ознайомлювати дошкільнят з правилами, які охоплюють досить широке коло побутових вимог, визначають поведінку дітей під час користування речами побуту, перебування в дитячому садку, вдома, на прогулянці, в транспорті тощо.

Обов’язковим для культурної людини є дотримання правил гігієни, правил бережливого користування одягом, іграшками, книгами, іншими речами.

Треба навчати дошкільнят правильно триматися за столом: їсти безшумно, розмовляти напівголосно, лише проковтнувши їжу, ввічливо й тактовно просити про якусь послугу за столом.

В дитячому садку є можливість щоден-ного вправляння у дотриманні правил поведінки за сто-лом. Вихователеві важливо не тільки не втратити у дошкільному закладі те, що набуто дитиною в родині, а, навпаки, підтримувати, розвивати й удосконалювати набуті навички.

Не варто нехтувати цими правилами. Якщо батьки на-лежно не працюють над вихованням зазначених умінь, з дитячий садок, у свою чергу, не підтримує зусиль роди-ни, діти звикають їсти похапцем, недбало. Це і негарно, і некорисно для здоров'я. Згодом, коли діти підростуть, їм буде соромно за свої непривабливі манери, але тоді змінити щось буде набагато важче.

Наведені правила лише частково охоплюють деякі ас-пекти життя. Їх, як і прийоми впливу, можна варіювати та доповнювати залежно від конкретних умов та обста-вин, в яких перебуває дитина.

Комусь може здатися, що побутові правила не мають етичного сенсу, і це буде помилкою, оскільки їх зна-чення в моральному вихованні дітей безсумнівне. Дот-римання цих правил необхідне для підтримки загально-го порядку та гарного настрою у сім'ї та дитячому садку. Водночас вони є регулятором взаємин дітей тоді, коли виконання правил контролюється дорослими чи ровесниками. У такому разі правило виступає критерієм вимог, що на нього можна посилатися в спірних випадках чи в разі непорозумінь.

Кінцевим результатом дотримання всіх правил незалежно від їх змісту є виховання в дітей уміння керуватися загальними вимогами, відповідально ставитися до дорученої справи, справедливо розв'язувати суперечки, проявляти взаємну повагу, елементи взаємодопомоги, уміння поєднувати свої інтереси з інтересами товаришів та дорослих, тобто вміння поводитися серед людей.