Бесіда як метод ознайомлення дітей з природою

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Одним із чинників, що визначають перспективи буття української нації, є екологічна освіта, зміст якої ставить перед людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному домі, що зветься Земля. Усвідомлення необхідності узгоджувати свою діяльність із правилами взаємодії з природним довкіллям, які відповідають логіці самої природи, забезпечить можливість існування людства сьогодні та в майбутньому. Екологічне виховання як складник формування особистості є актуальною педагогічною проблемою, що має велике економічне та соціальне значення і потребує пошуку ефективних шляхів розв'язання в усіх ланках освіти.

Дошкільне дитинство – сенситивний період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі.

Бережливе ставлення до природного довкілля інтегрує в собі знання, почуття і дії. Тому екологічне виховання будується на основі принципу міждисциплінарності та комплексного розкриття екологічних проблем. Однак основна робота, спрямована на формування у дітей основ екологічної культури, здійснюється у процесі пізнання природи.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюються за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й у тому, яка діяльність самих дітей. Отже, метод – це спосіб взаємозв'язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей дітей.

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей, нескладні досліди, праця в природі, ігри, розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є методи ознайомлення дітей з природою.

Предмет дослідження – бесіда як один з основних методів ознайомлення дітей з природою.

Метою курсової роботи є дослідження бесіди, як одного з основних методів ознайомлення дітей з природою.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади екологічного виховання у дошкільному навчальному закладі

1.1. Становлення і розвиток методики ознайомлення дітей з природою

Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників.

Видатний чеський педагог Я.А. Коменський (1592-1670) зробив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я.А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. В усьому потрібно наслідувати природу, послідовно розвиваючи сили дитини.

Я.А. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо. У творі "Материнська школа" Я.А. Коменський зробив спробу визначити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окреслити коло знань про природу для дошкільників.

Виходячи у розумінні процесів пізнання з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Я.А. Коменський вважав, що пізнання природи дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. Навчання треба починати "не з словес-ного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження" [28, 12].

Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем Ж.Ж. Руссо (1712-1778).

Ж.Ж. Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж.Ж. Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче відмовлявся від виховання дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Ж.Ж. Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи дітей серед природи, закликав посилати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.

Важливого значення надавав Ж.Ж. Руссо здійсненню розумового виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей, як допитливість і увага. У творі "Еміль, або про виховання" Ж.Ж. Руссо радив виховати у дітей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Під час оцінки цих рекомендацій у наш час слід відмітити їх важливість для побудови навчання на внутрішній активності дитини. Однак не можна погодитися з деяким приниженням Ж.Ж. Руссо ролі вихователя, з відмовою від цілеспрямованого систематичного навчання.

Погляди Ж.Ж. Руссо на виховання дитини серед природи були прогресивними, але цінність від спілкування дітей з природою значною мірою знижувалася через відмову від цілеспрямованого систематичного навчання.

У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й.Г. Песталоцці (1746-1827) "Як Гертруда вчить своїх дітей", "Лінгард і Гертруда", "Книга для матерів", "Метод. Пам'ятна записка Песталоцці" знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини відповідно до законів природи. Подібно до Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з