Вихователь: Діти, давайте допоможемо яблуньці. Піднімемо гілочку і прив'яжемо її міцненько.

Яблунька: Дуже дякую, малята, за допомогу. Щоб до зайчика потрапити, пройдіть по цій стежині.

(Діти йдуть по стежині і підходять до печі.)

Вихователь: А ось і піч. Може й піч нам підкаже, де зайчик живе.

Діти: Пічко-пічко, де зайчикова хатка?

Піч: Я знаю, діточки, де живе зайчик. Але вогонь мій ось-ось погасне. Дітки, підкиньте полінець мені, щоб мої пиріжки допеклися.

Вихователь: Давайте візьмемо по полінцю і покладемо в піч, щоб вогонь не згас.

(Діти кладуть поліна в піч.)

Піч: Дякую вам, дітки, що допомогли мені. Подивіться ось там на галявині хатинка, там і живе зайчик.

(Діти підходять до хатинки. Під хатинкою сидить зайчик і плаче.)

Вихователь: Діти, давайте привітаємось з зайчиком.

Діти: Добрий день, зайчику.

Вихователь: Зайчику, а чому ти такий сумний і весь тремтиш? Діти, зайчик плаче тому, що він загубив ключі від хатинки, коли по лісі бігав і тепер не знає як йому потрапити додому. А ще зайчик замерз і не може зігрітись. Давайте ми зігріємо зайчика. Назбираємо гілочок, полінець і розкладемо вогнище. А біля вогню і зайчик зігріється.

(Діти збирають і складають гілочки.)

Влітає Сорока:

Скре-ке-ке, скре-ке-ке?

Де ви бачили таке,

Щоб вогонь в лісі палити

Може все навкруг згоріти?

Би послухайте сороку,

Мене сороку-білобоку,

Я також колись палила,

Собі крильця підпалила

І вам раджу, малюки,

Не беріть у руки сірники.

Щоб неприємностей позбавитись,

З вогнем, дітки, не можна бавитись.

Я в лісі скрізь гуляла,

Ключі під ялинкою відшукала,

Принесла вам швидше діти,

Щоб зайчику хатиночку відкрити.

Тільки я не знав який ключик підійде

до зайчикового замка.

Вихователь: Діти, подивіться, чи всі ключі однакові. Зараз ми спробуємо відкрити зайчикові хатинку.

(Діти підбирають ключ до замка, відкривають хатинку. Зайчик дякує дітям.)

Під ялинкою є хатка,

А живе у ній зайчатко.

Ти зайчику вибігай

З нами весело пограй.

Гра "Зайчик біленький сидить". (Див. додаток 1)

Вихователь: А зараз трошки спочинемо, розважимо зайчика, прочитаємо йому вірші.

(Діти розповідають зайчику вірші. Див. додаток 1)

Діти, а що любить їсти зайчик? Ось тут у корзинці ми принесли зайчику гостинці. Пригощайся зайчику. А нам, малята, вже час повертатися додому. Зайчику, до побачення! Назад повертатися будемо тим самим шляхом, що йшли сюди.

(Діти підходять до пічки)

Пічка: Поки ви гостювали у зайчика мої пиріжки спеклися. Пригощайтеся, малятка, мої любі помічники.

Діти: Дякуємо!

Вихователь: Пройдемо, діти по стежці. А ось і яблунька.

Яблунька: Діточки, і я вас хочу пригостити смачними яблучками.

(Діти дякують і проходять через місток)

Річка: і від мене, малята, прийміть гостинець, смачний молочний киселик.

(Діти повертаються в групу)

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Де живе зайчик?

2. Як потрібно переходити болото?

3. Навіщо потрібно збирати сміття?

4. Чому не можна гратися сірниками?

5. Що любить їсти зайчик?

6. Як потрібно вітатися?

7. Якого кольору зайчик?

Бесіда екологічного спрямування:

Програмовий зміст: уточнити й закріпити знання дошкільнят про живу природу; вчити встановлювати взаємозалежність у рослинному і тваринному світі; розширювати чуттєвий досвід дітей; сприяти розвиткові екологічної симпатії; стимулювати інтерес до пізнання природи; розвивати розумову та творчу активність; виховувати усвідомлене сприйняття довкілля, дбайливе ставлення до нього.

Матеріал: набір "чарівних" дощечок із закріпленим на них природним матеріалом; картки із зображенням лисиці, зайця, черепахи; таблиці: "Екологічна система "Ліс", "Хто де живе?", "Хто чим харчується?"; аудіозапис музики "Звуки лісу", "Шум дощу".

Попередня робота: проведення вправ "Чарівні дощечки", "Кумедні танці", "Надворі дощ" (див. додаток 2).

Хід заняття–

Доброго ранку, діти! Які ви гарненькі, чепурненькі! Подивімося приязно одне на одного, привітаймося! Побажаймо добра й злагоди. О, чуєте стукіт у двері? Здається, хтось прийшов до нас на гостини. Цікаво, хто ж то.

З'являється Лісовичок (дорослий) і веде розмову з вихователем та дітьми.–

Добридень, любі друзі!–

Доброго здоров'я, Лісовичку! А чому ти не в лісі?–

Ой, у нас сталася прикра пригода. Тож хочу розповісти вам про неї. Я так радів, коли настала весна! На галявинках зазеленіла травичка, зацвіли перші весняні квіти, на деревах та кущах з'явилося зелене листячко. З вирію повернулися птахи, й у лісі додалося веселого гомону. Як ви гадаєте, діти, чому прокинулися рослини, що спали взимку? (– Зійшов сніг, пригріло сонце).

А чим клопоталися птахи? (– Будували гнізда, почали висиджувати пташенят). Так, життя в лісі пожвавішало, навкруги стало гарно й любо. Аж учора я зненацька почув галас, гучну музику. Вийшов зі своєї криївки на узлісся, а там діти – бігають, вигукують, пташок передражнюють. Дівчатка набрали оберемки квітів, чимало з них ще й валялося долі. А хлопчаки надибали в кущах гніздечко з яєчками, взяли собі по одному й заходилися підкидати їх угору та ловити. Що ви на це скажете? Чи можна так робити? (– Ні, не можна. Викрадені яєчка впадуть і розіб'ються. Дорослі ж птахи, які влаштували гніздо й збиралися вивести пташенят, налякаються. Вони відлетять із цього місця, навіть якщо там залишилися яєчка). Ви правильно сказали, діти. Мій друг їжачок також це знає, бо і йому були непереливки. Він собі гарненько спав під кущиком у купці торішнього листя, а нечемні гості розбудили його й почали забавлятися з ним. Щоправда, в їжачка особливий кожушок – який саме? (– З голочок). У руки його важко взяти, тож хлопчаки закотили їжачка в шапку й почали тішитися колючим клубочком. А чи сподобалося їжачкові це ? (– Напевне ні. Він хотів би робити своє, і йому не подобається, коли хтось заважає).

Вихователь показує зображення мурашника. Лісовичок запитує, чи впізнали діти, що це. Діставши правильну відповідь, скрушно продовжує розповідь.–

Дісталося