Тепер ми розуміємо, Лісовичку, чому тобі сумно. Неправильно чинили ті хлопчики і дівчатка. Діти, як ви гадаєте, чи можна їх назвати друзями природи? А як саме вони мали б поводитися, щоб Лісовичок був веселий, утішений?

Діти розповідають про правила поводження в лісі.–

Та все ж таки, Лісовичку, не засмучуйся і май надію на краще. Залишайся з нами на якийсь час. Ми допоможемо тобі. А ти також допоможеш нам у наших справах. Знаєш, ми з дітьми любимо гратись у лісові ігри. Ось у нас є чарівні дощечки, які допомагають уявити ліс і все гарне, що є в ньому. Ми дамо тобі одну таку дощечку, й ти відразу відчуєш себе вдома.

Звучить музичний запис. Вихователь пропонує Лісовичкові торкнутися дощечки й уявити, де він знаходиться. Лісовичок розповідає.–

А зараз діти також візьмуть чарівні дощечки й розкажуть про свої почуття. Вони всі гуртом немовби опиняться в лісі, де живеш ти, Лісовичку. (Дошкільнята беруть дощечки й пригадують, що є в лісі й чим воно гарне). Ось ми й побували на гостинах у чудовому лісі. Але це ще не все. Я маю цікаві завдання, що стосуються лісового життя. Ми знаємо, що у природі все взаємозалежне. Знаємо, як живуть і поводяться різні тварини, як пов'язані тварини з рослинами, а ті – з комахами. Пропоную вам, діти, пригадати це, а Лісовичок нехай перевірить ваші знання.

Педагог, умовно розподіливши дітей на три підгрупи, роздає їм картки із зображеннями зайця, лисиці та черепахи. Дошкільнята довільними рухами відтворюють характери цих персонажів і збираються у відповідні гурти. Кожен гурт отримує картку з логічним завданням ("Екологічна система "Ліс"; "Хто де живе?"; "Хто чим харчується?") і з'ясовує взаємозалежність у рослинному та тваринному світі.–

Тепер пропоную пограти у гру "Кумедні танці".

Ігрове правило таке: треба уявити улюблену рослину чи тварину й спробувати створити її власний танок. Але спочатку попросимо Лісовичка показати нам свого друга, а ми вгадуватимемо, хто це. Далі кожний гурт загадає свого персонажа й покаже його танок. Інші висловлюватимуть свої припущення.

Звучить запис звуків дощу. Вихователь пропонує пограти у гру "Дощ у лісі".–

Пригадайте, діти, як виглядають дерева, квіти, трава, коли йде дощ. Будь ласка, розповідайте! (– Дерева мокрі, з опущеним листям. Дощ шумить, краплинки перестрибують, перекочуються з листочків на травинки. Замовкають птахи, настовбурчують мокре пір'я). А тепер уявіть себе кимсь із лісових мешканців або чимось під час дощу й складіть коротеньку розповідь про свої відчуття. Ось я, наприклад, уявляю себе краплинкою. Я велика, прозора, я падаю з хмаринки. Я весела, люблю співати й стрибати з гілочки на квіточку. Вмиваю, напуваю листочки і відчуваю, що я потрібна. (Діти розповідають, ким вони себе уявляють і що відчувають).

Молодці! Бачите, Лісовичок усміхається. Йому сподобалось у нас.

Лісовичок дякує дітям за розповіді та ігри й прощається з ними. Вихователь підсумовує:–

Ми не лише чимало знаємо про рідну природу, а й піклуємося про неї. Ми любимо все живе. Пам'ятаймо, що ми – діти Землі, тож маємо оберігати те, серед чого живемо.

Висновки

Отже, проблеми методики ознайомлення дітей з природою можна знайти у працях як зарубіжних, так і вітчизняних видатних педагогів.

У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямована, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в тому, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в процесі бесіди створюються можливості для використання раніше набутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід виховується ставлення дітей до природних об'єктів.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою використовуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

Бесіда – це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення. Ось чому заключній бесіді в старшій групі про осінь повинні передувати екскурсії і цільові прогулянки в різні осінні місяці у ліс, парк, на водойму, збір урожаю на городі, перегляд діафільмів "Осінь", "Хто як до зими готується", дидактичні ігри на закріплення знань про дикорослі і культурні рослини, тварин, розучування віршів про осінь тощо. Вихователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесіди, який зміст треба уточнити, конкретизувати, які суттєві зв'язки для узагальнень і систематизації слід виділити, до яких узагальнень і висновків необхідно підвести дітей у ході бесіди.

Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислуховувати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними висловлюються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторювали їх за вихователем.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про природу; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і залежності