Отже, в системі методів навчання мови потрібно враховувати як форму взаємодії учителя й учнів у роботі над матеріалом, так і логічні (мислительні) операції, що входять у структуру відповідного методу, і рівень пізнавальної діяльності учнів у процесі пізнання. Такий підхід збагачує систему методів навчання мови, робить її здатною для реалізації удосконаленого змісту предмета.

До основних методів навчання рідної мови належать: усний виклад учителем матеріалу, бесіда, спостереження учнів над мовою, робота з підручником, програмоване навчання, метод вправ.

2.3. Функції методів навчання української мови

Методи навчання мови – це об'єднана в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів, на формування їх світогляду засобами предмета. Кожний метод реалізує основні функції навчання – навчаючу, виховуючу, розвиваючу.

Навчаюча функція забезпечує свідоме і міцне засвоєння змісту предмета, зумовлює відповідність методів, прийомів і засобів навчання до тих навчально-виховних завдань, які ставляться перед вивченням кожного з розділів шкільного курсу мови. Вона спрямована на успішне засвоєння учнями системи знань, свідоме вироблення мовних умінь і навичок у процесі навчальної діяльності учнів.

Виховуюча функція невід'ємна від навчальної, вона сприяє формуванню світогляду учнів, їх переконань і пов'язана із засвоєнням фактів, закономірностей, провідних ідей науки про мову, що дає учням усвідомлення мови як суспільної категорії (як за походженням, так і за розвитком).

Нарешті, вивчення мови впливає і на емоційну сферу учня, розвиває його естетичні смаки, поглиблює моральність особистості [24].

Розвиваюча функція властива всім методам навчання мови. Вивчення матеріалу має йти так, щоб використовувалися всі його евристичні й проблемні можливості. У процесі засвоєння понять і правил учитель використовує аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, систематизацію, вдосконалює логічне мислення учнів. Виконуючи завдання з мови, учні привчаються самостійно осмислювати матеріал, робити узагальнення і висновки. Розвиваючою є робота над різними видами текстів. Здійснюючи акт мовлення (письмово чи усно), учні привчаються засвоювати мовні засоби, які сприяють найповнішому вираженню думки. Опановуючи шкільний курс мови, вони розвивають своє мовлення, мислення і можливості пізнання.

Використовуючи допоміжну контрольно-корекційну функцію, вчитель має можливість перевірити результати інших функцій методів навчання, а також запобігти недолікам і прогалинам у знаннях і вміннях учнів, у їх вихованні та розвитку.

2.4. Методи і прийоми навчання української мови

Як свідчать дослідження з дидактики, поглиблене вивчення співвідношення методів і прийомів показало неабияке значення останніх. Такі загальнодидактичні методи, як зв'язний виклад учителя, бесіда, робота з підручником, можуть виступати у вивченні майже всіх шкільних дисциплін, але особливість їх реалізації буде в системі прийомів, що складають їх основу вже як спеціальних методів. Специфіка вивчення предмета виражається насамперед через властиві для нього прийоми, через різне співвідношення цих прийомів у системі основних методів. Тому сьогодні посилилася увага дослідників до спеціальних прийомів вивчення предмета як до фактора спеціалізації методу, як до одного з важливих понять в концепції методів навчання.

Прийом є елементом методу, засобом його реалізації, окремим пізнавальним актом. Його характерною рисою у порівнянні з методом є,
по-перше, здатність включатися в різні методи, по-друге, частковість, через що прийом часто називають деталлю методу. Наприклад, дати учням поняття про непоширені і поширені речення (4 клас) можна і методом бесіди, і методом розповіді, але в кожному випадкові потрібно застосовувати такі прийоми, як синтаксичний розбір речень, виділення їх граматичної основи, порівняння поширених і непоширених конструкцій, перетворення непоширених речень у поширені, моделювання цих одиниць, конструювання [21, 44].

Методи взаємодіють між собою, але не можуть бути частиною один одного, а прийоми, взаємодіючи, поєднуючись у різних варіантах, можуть входити як складовий компонент у різні методи.

Слід виділити прийоми мислительної діяльності (інтелектуальні), які широко використовуються майже в усіх методах при вивченні теоретичних відомостей про мову, її будову, – це аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, узагальнення, абстрагування, класифікація, диференціація. Наприклад, при вивченні поняття про дієприкметник як дієслівну форму у процесі евристичної бесіди застосовуються такі прийоми, як порівняння ознак прикметника і дієприкметника, дієслова і дієприкметника, їх аналіз, вичленування суттєвих ознак дієприкметника, обґрунтування висновків, узагальнення – визначення дієприкметника.

Специфічні прийоми, обумовлені змістом предмета, такі як різні види розбору (фонетичного, лексичного, морфемного, словотворчого, морфологічного, синтаксичного, стилістичного); кожен з них може бути усним. і писемним, повним і частковим, відомі прийоми графічного розбору, розбору-міркування; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення, конструювання словосполучень, речень певного типу, заміна мовних одиниць співвідносними, лінгвістичний і стилістичний експерименти, алгоритмізація (може застосовуватися при вивченні майже всіх розділів шкільного курсу мови). У процесі роботи над формуванням комунікативних умінь склалися прийоми роботи над текстом: озаголовлення тексту, членування тексту, складання плану, визначення основної думки тексту, побудова тексту певного стилю, відтворення деформованого тексту, композиційне оформлення текстів різних типів мовлення тощо.

При вивченні словотворення майже з усіма методами виступають прийоми: словотвірний аналіз,