Використання в системі методів навчання мови елементів проблемного навчання [21, 45] теж реалізується в основному через систему прийомів: постановки проблемного питання (завдання), аналіз ситуації, висловлювання припущень, встановлення зв'язків між явищами, аналіз фактів, зіставлення їх, перевірка правильності доказів, формування висновків і узагальнень.

Прийоми можуть сприяти удосконаленню методів навчання мови. Наприклад, донедавна основними прийомами методу роботи з підручником на уроках мови було, читання тексту параграфа і складання плану відповіді за цим матеріалом, виписування прикладів, підготовка усних і письмових відповідей на окремі запитання, вибіркове читання статті параграфа, аналіз схем і таблиць підручника. На сьогодні прийомів роботи з підручником стало значно більше: опрацювання учнями запитань для самоперевірки, написання диктантів за підручником, складання ділових паперів за зразком підручника, складання текстів за малюнками, вправи з використанням словників і ТЗН.

Проблемі співвідношення методів і прийомів навчання у шкільній практиці не завжди приділяється належна увага, хоч це має неабияке значення для оптимізації процесу навчання, бо фактичне досягнення кінцевої мети забезпечується методичними прийомами, що виступають конкретною реалізацією методу.

2.5. Методи і навчальна діяльність учнів

Великого значення надається сьогодні організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на формування умінь і навичок. Вони можуть бути різних рівнів: уміння виконувати мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизацію, класифікацію, визначити причинно-наслідкову залежність тощо), уміння раціонально виконувати навчальну роботу: планувати її, керувати своєю діяльністю, розуміти навчальну мету, знаходити її найдоцільніше розв'язання, уміти користуватися книгою, використовувати самоконтроль у процесі виконання навчальної діяльності, і, нарешті, спеціальні уміння і навички, що формуються в системі предмета. Методи навчання виступають як спосіб керівництва навчальною діяльністю учнів.

Розглянемо лише частину цього складного процесу, що перебуває в полі зору психологів, дидактів, методистів, а саме: управління пізнавальною діяльністю учня в процесі формування мовних умінь і навичок.

У процесі вивчення матеріалу з мови вчитель повинен навчити учня правильно планувати навчальну діяльність, включаючи в неї орієнтацію (уміти визначити, яка дія (уміння) відповідає даному визначенню, правилу), планування (передбачити систему операцій (навичок), з яких складається дія) реалізацію запланованого (практично володіти тими навичками, які потрібні для того, щоб виконати дію) і контроль (чи правильний результат дала проведена дія). Це дуже важливо для вивчення мови, адже мало знати, що таке суфікс, закінчення, прислівник, підмет, звертання, треба вміти правильно визначати їх у тексті; мало знати правило, треба уміти застосовувати його в написанні, у мовленні. У процесі тривалого систематичного тренування треба активно формувати систему мовних умінь і навичок. Наприклад, учень вивчив правило про написання слів з ненаголошеними [є], [и]. Для того, щоб практично реалізувати це правило, він повинен здійснити ряд операцій: уміти ділити слово на склади, знати, який серед них наголошений, добре орієнтуватися в будові слова і бачити, в якій морфемі знаходиться сумнівний звук. Якщо він знаходиться у корені слова, то учневі потрібно вміти змінити слово або дібрати спільнокореневе так, щоб сумнівний звук став наголошеним. Отже, реалізація правила проходить через уміння і навички, що лежать в його основі.

Аналогічно проходить формування навчально-мовних умінь і навичок. Наприклад, щоб правильно визначити відмінок іменника у тексті (уміння), треба керуватися дією, що складається з таких операцій (навичок): 1) визначити, в яке словосполучення в реченні входить даний іменник; 2) встановити, яке питання можна поставити від головного слова у словосполученні до даного іменника; 3) визначити закінчення, подумати, для якого відмінка воно характерне; 4) встановити, чи є прийменник, якого смислового значення надає він даному іменникові. Лише реалізувавши всі зазначені операції, учень забезпечить собі правильне розв'язання навчальної задачі [19, 58].

Формування навчальної діяльності учня в процесі вивчення мови зв'язує зміст предмета з методами його вивчення, посилює практичну спрямованість методів як способу організації пізнавальної і практичної діяльності учнів, що забезпечує їм не тільки засвоєння знань, але й допомагає виробити потрібні вміння і навички.

2.6. Вибір методів і прийомів навчання на урок

Це одна з важливих проблем удосконалення навчального процесу. Як свідчать дослідження вчених і безпосередні спостереження за шкільною практикою, науково-обґрунтований вибір методів на урок утруднює вчителів, особливо молодих.

Оптимальний науково-обґрунтований вибір методів на урок має бути завжди конкретним. Учитель має знати переваги того чи іншого методу, наприклад, розповідь дозволяє за короткий час передати інформацію про об'ємний матеріал, сприяє розвиткові абстрактного мислення, але вона недостатня для роботи над формуванням умінь і навичок. Бесіду учитель використовує, коли матеріал учням вже частково відомий, має зв'язки з попередньо вивченим; аналогічний за змістом матеріал доцільно вивчати методом роботи з підручником. При цьому враховуються навчально-виховні завдання, що будуть реалізуватися на уроці.

При виборі методів навчання на урок обов'язково враховуються навчально-виховні завдання уроку, специфіка навчального матеріалу (теми): його трудність, зв'язки з раніше вивченим, логічні зв'язки, чи легко членується на семантичні або структурні групи [19, 50].

Беруться до уваги можливості учнів: їх віковий рівень, підготовленість до самостійної роботи, до пошукової діяльності. Добре підготовлений клас вимагає урізноманітнення прийомів, збільшення частки самостійних спостережень, розв'язання пізнавальних завдань. Учитель враховує наявну матеріально-технічну базу навчального кабінету: наявність дидактичного матеріалу, різних видів наочності; ТЗН.

Педагогові треба зважити свої можливості: досвід, знання оптимальних процесів навчання, теоретичний рівень і володіння технологією методу.

Візьмемо приклад вибору методу навчання на урок "Корінь слова. Спільнокореневі слова і форми слова" (4 клас). Мета цього уроку – поглибити в учнів розуміння значення кореня слова, спільнокореневих слів;