Значне місце в педагогічній системі В.Сухомлинського відведено проблемам трудового виховання школярів. Важливу роль В.Сухомлинського відводять естетичному вихованню підростаючого покоління, вихованню красою. Педагог має не тільки навчити дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне, насолоджуватися прекрасним, створеним власними руками.

Значної уваги у своїй практичній діяльності і в теоретичних пошукам В.Сухомлинський надавав проблему дитячого колективу. Новаторським можна вважати його положення про гармонію суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості. Якщо в радянській педагогіці йшлося про підпорядкування особистих інтересів колективним, суспільним інтересам, то він вніс уточнення у це формулювання; не підпорядкування, а гармонія інтересів.

В.Сухомлинський вважав, що професія вчителя є особливою, близькою до науково-дослідної. Хороший педагог, на його думку, по-перше повинен любити дітей, відчувати радість від спілкування з ними; по-друге, має добре знати свій предмет; по-третє, добре знати педагогіку і психологію; по-четверте, досконало володіти методикою навчального предмета.