Дитячий фольклор на уроках музики в початкових класах

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Порівнюючи, наприклад, наших підлітків із підлітками Польщі, слід відзначити одну надто суттєву різницю в їхній поведінці та світогляді, різницю, що відразу впадає в око. А саме: наші підлітки соромляться бути м'якими, добрими і ввічливими, сприймаючи ґречність і шанобливість щодо інших людей як ознаку недосконалості й відсталості. Натомість вони готові кинути виклик будь-кому, виявити брутальність, зухвалість і нахабство. І ще: польські діти – це переконані маленькі патріоти, які знають, за що вони люблять свою Батьківщину і пишаються нею, а наші – відверто сміються з цього святого поняття, бо в нашій державі мовби на зло робиться все можливе для викоренення національної самосвідомості українців як необхідної основи самовідданої любові до України.

У нашій пам'яті збереглися абсурдні слова популярної пісеньки радянських часів "Мой адрес не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз", яку завдяки засобам масової інформації знала і наспівувала майже кожна дитина; знали учні і слова гімну України, яка "в Союзі Радянськім щастя знайшла". Сьогодні ж переважна більшість учнів не знає навіть перших двох рядків державного Гімну незалежної України, бо немає тексту Гімну ні в шкільних підручниках, ні на щоденниках, ні на зошитах, не виконується він і по радіо та телебаченню. Чому? Та тому, що за роки незалежності тільки зараз узаконено текст державного Гімну. Бо фракціям комуністів і соціалістів та групі "Союз" у Верховній Раді не потрібна виховна сила Гімну, що проголошує: "душу й тіло ми положим за нашу свободу".

Чи може школа і сім'я в таких умовах використовувати Гімн у виховній роботі з учнями для формування національної свідомості й патріотизму? Безу-мовно, ні. Водночас телебачення щодня пропагує вульгарну "масову культуру" західного світу, яка формує бажання нашої молоді жити за взірцем американських зірок, мільйонерів та мільярдерів, які твердять, що батьківщина там, де гроші, байдуже, як вони здобуті. Мимоволі згадуються слова Т.Г. Шевченка:

Нащо нас мати призвела:

Чи для добра, чи то для зла?

Нащо живем, чого жадаєм?

Український народ повинен випростатися на весь зріст і довести самому собі й усьому світові, що ми великий, талановитий, працьовитий народ, який любить свою Батьківщину і заслуговує на повагу. Сьогодні особливо актуально звучать слова палкого борця за Україну В'ячеслава Липинського: "Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути".

Цілеспрямоване і систематичне музичне виховання здійснюється в школі на уроках музики.

Музика є одним із видів мистецтв, який і складає основний зміст предмету. А разом з літературою і образотворчим мистецтвом складають естетичний цикл. Отже музика, література і образотворче мистецтво знаходяться в тісному зв'язку. Тому твори образотворчого мистецтва, художнє слово допомагають передати глибину почуттів, які втілені в музиці. А в свою чергу, музика здібна викликати настій, переживання, які співзвучні багатьом творам живопису і літератури.

З словами В.Сухомлинського "Пізнання світу почутті неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду він неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основною емоційної, естетичної, моральної культури".

Музика, як шкільний предмет, тісно пов'язана з історією, бо твори які створюють композитори завжди відповідають історичним подіям, різним соціальним проблемам. Свої перші кроки до музики дитина робить ще до школи. Діти слухають її від своїх батьків, в дитячих садочках, дивляться дитячі передачі, мультфільми в вже музика стає для них одним зі засобів емоційного впливу, адже викликає у них почуття радості і ще часто, слухаючи її, діти роблять відповідні рухи, підскіки, підспівують мелодії. Найбільше пов'язані з музикою ті діти, котрі відвідують дитсадочок: там вони розвивають свій емоційний відгук на музику, музичний слух, музичну пам'ять, відчуття ритму, набувають навичок слухати музику, вчаться правильно співати, грати на ДМІ, виконують різні музично-ритмічні рухи.

Починаючи з 1 класу діти ще більше проявляють інтерес до музики, особливо до рухливої, веселої, життєрадісної за характером, адже в міміці, жестах, рухах під музику вони відкрито виражають свої переживання і почуття задоволення.

Цим завданням, особливо в початковій школі, найкраще відповідають засоби народної педагогіки.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

В психолого-педагогічній науці є чимало досліджень присвячених проблемам національного виховання в початкових класах (О.Я. Савченко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Г.І. Щукіна, Ян Амос Коменський, Януш Корчак, Юрій Азаров, Марія Монтесорі та багато ін.).

Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес у школі.

Предмет дослідження – використання дитячого фольклору на уроках музики в початкових класах.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність національного виховання учнів потокових класів та визначити особливості та необхідність її використання у навчально-виховному процесі на уроках музики.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) вивчити теоретичні аспекти національного виховання учнів та застосування дитячого музичного фольклору на уроках музики;

2) дослідити особливості використання дитячого фольклору на уроках музики в початкових класах.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження, бесіда.

Розділ 1. Теоретичні засади використання дитячого фольклору на уроках музики в початкових класах

1.1. Використання елементів народної