Однією з головних проблем сучасної музичної освіти є невизначеність цілей навчання і виховання. У традиційній концепції музичного виховання перевага віддавалася навчанню у вузькопрофесійному розумінні, коли воно виступало орієнтиром музичних занять. Зрозуміло, що й музика використовувалась як засіб не виховання, а насамперед навчання. Музична педагогіка не вивчала дитячі уявлення та сприймання, а виявляла зацікавленість лише до накопичення навчального матеріалу. До того ж, вирішення питань щодо змістовного наповнення й використання цього матеріалу було надано практиці, а не науці.

Мета музичного виховання нерідко розглядається як загальний і досить абстрагований педагогічний ідеал, водночас як він має виступати системою організуючих і мобілізуючих стимулів, якими для успішної роботи має володіти кожен педагог.

У цьому плані актуальними залишаються слова Ж.-Ж. Руссо про те, що дитина має робити лише те, що вона хоче, але хотіти того, до чого прагне педагог. Ця думка підкреслює важливість керівної ролі вчителя у цьому процесі.

Характерною особливістю сучасної музичної педагогіки є можливість вибору найбільш прийнятної, доцільної, цікавої для кожного вчителя програми або створення ним її власного варіанту. Але до цього питання слід підходити відповідально, оскільки розмаїття програм передбачає й варіантність підходів до мети музичного виховання.

В одних програмах це формування духовної культури особистості у тісному взаємозв'язку з культурою народу; підготовка дітей до життя й творчості на основі традицій, що склалися; виховання не лише знавців і шанувальників, а й активних творців І фольклорних і професійно-академічних традицій, загальнонаціональних і регіональних музичних традицій (автори – професор А.Т. Авдієвський, кандидат педагогічних наук, доцент А.Г. Болгарський та ін.). В інших програмах це просто забезпечення більш повного загального і культурного розвитку дитини (автор – заслужений учитель України З.З. Жофчак). Якщо у першому випадку висока мета не підкріплена тотожним змістом і спрямованістю програм, то в іншому – вона зведена до простого накопичення музичних знань, умінь і навичок.

Значну перевагу в цьому питанні мають науково обґрунтовані, перевірені багаторічним досвідом і практикою українські програми, розроблені на основі концепції Д.Б. Кабалевського. Головна мета цих програм – виховання музичної культури особистості як частини її загальної духовної культури. За цими програмами національна школа працює вже досить тривалий час, і саме вони залишаються поки що найбільш вдалими у доробку сучасних методистів.

Важливою проблемою сучасної школи є різні підходи до розробки принципів і критеріїв визначення змісту музичної освіти. Вони потрапляють під вплив суто суб'єктивних оцінок і суджень. Внаслідок цього бачимо перевантаження програм, зайву деталізацію, невизначеність навчального матеріалу, обмеженість навчально-пізнавальної діяльності тощо. Усе це викликає відірваність уроків музики від життя, знижує оперативність і об'єктивність знань й формування свідомого ставлення до музичних явищ.

Звертаючись до вже згаданих програм, вкажемо, що в одних програмах наголошене формування духовної, іноді з уточненням – музичної культури, зв'язок занять із життям, на практиці перетворюється лише на декларацію певних знань, умінь і навичок, що набуваються з опорою на національний фольклор. Але саме з останнім за межами школи діти, на превеликий жаль, "спілкуються" мало. В інших програмах мета забезпечення більш повного загального і культурного розвитку дитини на практиці зводиться лише до розвитку музичного слуху шляхом використання різних видів музичної діяльності.

Суттєво те, що розвитку культури почуттів і творчого ставлення до музичної діяльності приділяється невиправдано мало часу, спостерігається розрив між теоретичними знаннями та їх практичним використанням.

Інша ситуація виявляється там, де використовуються українські програми, створені на основі концепції Д.Б. Кабалевського. Їх тематична побудова сприяє поступовому заглибленню школярів у зміст музичної освіти, не заперечуючи важливості хорового співу й вивчення музичної грамоти. Програми вводять дітей до світу великого музичного мистецтва, вчать розуміти музику і насолоджуватися нею, збагачують теоретичними знаннями і художньо-практичним досвідом, відповідають кожному віковому періоду шкільного життя. Саме це дає можливість виховання знавців, шанувальників, активних пропагандистів не лише національної музичної спадщини, а й загальної музичної культури сучасного суспільства [40, 60].

Формуванням музичної культури особистості, хоча і різними шляхами, найбільш систематично і цілеспрямовано займаються загальноосвітня і музична школи. Протягом багатьох років вони шукають засоби і шляхи досягнення спільної для них мети. Суттєво те, що педагогічні ідеї, принципи, які втілені в програмах загальноосвітньої школи, викликають зацікавленість педагогів музичних шкіл й інших закладів естетичного спрямування.

Навчаючись у музичній школі, кожна дитина прагне реалізувати свої творчі здібності й можливості. Одначе аналіз завдань музичного виховання у цій сфері за останнє десятиріччя дає підставу зробити висновок про те, що в музичній школі акценти навчально-виховного процесу переносяться на все більш ранню професіоналізацію і теоретизацію знань, що робить проблематичним досягнення мети музичного навчання і виховання. Внаслідок цього виникає певне коло проблем: обмеження контингенту учнів, формалізм у підходах до занять і прагнення до вивчення лише обраних за програмними вимогами творів; ізольованість музичних дисциплін, а звідси відсутність міжпредметних зв'язків; надання переваги формуванню професійно-виконавських здібностей і нехтування формуванням емоційної сфери особистості; відсутність диференціації навчання або його недооцінка; слабка методична, матеріальна забезпеченість навчально-виховного процесу тощо. Програми навчання з багатьох музичних дисциплін не змінювались уже багато років, тому втратили зв'язок із життям. Вони мало враховують загальний і музичний рівень розвитку дітей, специфіку навчання (як правило, це "друга" школа, хоча основний навчальний час діти проводять у загальноосвітній, котра також дає значне