завданням школи, інтересам і потребам учнів; наявність мотивованого художньо-педагогічного спілкування (контакту, взаєморозуміння, взаємодовіри і поваги у системі "учитель – учень"); наявність і врахування рівня музичного оточення (стихійні й організовані чинники); активна музична діяльність. На останній умові спинимось детальніше.
Активна музична діяльність дає дітям насолоду, збагачує їх духовний світ, активізує і розвиває емоційну чутливість не лише до мистецтва, а й до життєвих явищ, формує здатність до вираження образу в різних видах музично-творчої діяльності. Видатний педагог-музикант Б.Л. Яворський вказував на такі види і форми прояву дитячої музично-творчої діяльності, як хорова, інструментальна, диригентське виконавство, слухання музики, її критична оцінки, літературні й художні ілюстрації до прослуханих інструментальних і вокальних творів і, нарешті, безпосереднє індивідуальне і колективне створення музики. Залучення дитини саме до процесу активного музикування виявляється ціннішим навіть за результат, оскільки тут найяскравіше розкриваються музичні здібності та інтеле-к-туальна розвиненість дитини, формуються її особистісні властивості й якості.
Специфіка занять у вокально-хоровому класі передбачає залучення дитини до активної музичної діяльності вже з першого класу на заняттях не лише з предметів профілюючого циклу, а й загальноосвітнього. Використання елементів музичної діяльності на уроках читання, математики, народознавства, природознавства, малювання сприяє розвитку мислення, мови, фантазії, творчої уяви, емоційної сфери дитини.
Активного творчого ставлення вимагають від першокласників не тільки заняття з хорового класу, а й виховання голосу, коли дитина при виконанні пісні або навіть вокальної вправи має навчитися емоційно, виразно і свідомо передавати зміст, створювати цілісний образ. При цьому корисно використовувати танцювальні рухи, володіти елементарною диригентською імпровізацією, виразною інтонацією і мімікою. З другого класу розвиток активної музичної діяльності підводить до засвоєння основ диригування. Спочатку з класним ансамблем (увага, ауфтакт, вступ із зверненням до співаків), а пізніше з класним хоровим колективом (фраза, речення, динаміка). Звичайно, прагнення до такої діяльності й її розвиток багато в чому залежить від педагогічної майстерності вчителя, його професіоналізму, ерудиції.
На шляху вдосконалення системи національного виховання взаємодії загальноосвітньої й музичної шкіл виступає реальним, виправданим, доцільним і ефективним методом формування музичної культури школярів. Це сприятиме вирішенню багатьох проблем, що існують у системі сучасної музичної освіти, відродженню і розвитку загальної національної культури.
Розділ 2. Особливості використання дитячого фольклору на уроках музики в початкових класах
2.1. Методичні рекомендації щодо використання дитячого фольклору на уроках музики у початкових класах
Урок музики та позакласна музично-виховна робота у школі залежить від багатьох умов і принципів, які визначають успішність роботи вчителя музики і якими йому необхідно керуватись в процесі художньо-естетичної діяльності. В сукупності своїй ці умови і принципи утворюють міцну навчально-методичну базу. Серед них слід назвати такі:
підбір музичного матеріалу для навчальної і виховної роботи з дітьми необхідно здійснювати з акцентом на музичний фольклор, який найбільш близький за естетичними запитами і смаками школярам. Фольклор і пов'язана з ним система музичних знань, умінь і навичок учнів мають визначати основний зміст роботи вчителя музики, забезпечувати принципи структурної єдності музичного виховання і освіти на етапах: учбовий матеріал – діяльність вчителя – його художньо-естетична орієнтація;
залучення дітей до пошуку інформантів і збору зразків народної музичної творчості (пісень, інструментальних мелодій, ігор, театралізованих дійств);
масове залучення школярів до проведення календарно-обрядових свят, театралізованих дійств і інших культурно-мистецьких заходів;
проведення в рамках шкільного уроку музики комплексного вивчення музичних та літературних фольклорних джерел з метою формування в учнів міцних асоціативних зв'язків між народною музикою, літературою і образотворчим мистецтвом;
індивідуальна музично-виховна робота вчителя музики з учнями;
залучення до процесу музично-естетичного виховання школярів батьків та людей старшого покоління;
безпосереднє спілкування учнів з природою, флорою і фауною місцевості, регіону, краю;
тісна культурологічна співпраця вчителя музики школи з громадськими організаціями [31].
Пріоритетним у такій діяльності є використання педагогічних можливостей партнерства, тобто співпраця з окремими митцями, художніми колективами, художніми інституціями. Таке партнерство є обов'язковою складовою художньо-естетичного виховання учнів школи і такі стосунки необхідно підтримувати й розвивати.
Виходячи з вище названих принципів та з метою ефективного проведення музично-естетичної роботи з учнями на уроках музики та в позаурочний час вчитель повинен взяти за основу музичний фольклор, який є основним засобом художньо-естетичного впливу на духовний світ школярів, на сферу їх емоцій і почуттів, на їх морально-естетичне виховання. Народна музична культура повинна визначати зміст музично-естетичного розвитку молодших школярів, тобто стати основою знань, умінь і навичок, оволодіння якими необхідне для їх повноцінного духовного і інтелектуального розвитку.
В процесі освоєння зразків народної музичної творчості на уроках музики і в позаурочний час необхідно використовувати всі види музичної діяльності у тісному взаємозв'язку. У репертуар пісень для хорового співу слід добирати якомога більше календарно-обрядових пісень. Такі пісні мають ігровий характер, просту побудову, нескладну методичну лінію, інтонацію, простий метро-ритм і тому легкодоступні для вивчення. Як правило, їх вивчають у такому порядку:
I чверть – обжинкові пісні
II чверть – Пісні про Святого Миколая, Новий рік, колядки, щедрівки
III чверть – веснянки, гаївки
IV чверть – купальські пісні [31]
Під час музично-виховної роботи необхідно спрямовувати свою роботу до єдності, синтезу всіх дисциплін естетичного циклу (музика, хореографія, образотворче мистецтво, література). Відомо, що народне мистецтво побутує в синкретичних формах, де, наприклад, музична інтонація і слово (або музика і рух в танцях, іграх, театралізованих дійствах зливаються в єдине і нерозривне виразне ціле. Цими обставинами повинна також обумовлюватися методика діяльності вчителя музики. Так, наприклад, вивчення календарно-обрядових пісень, повинно включати не тільки освоєння школярами мелосу, метро-ритму, характеру, форми, але