Крім того, дуже важливо розвивати в учнів емоційну чутливість, здатність виконувати сюжетно-образні рухи відповідно до змісту музичного твору. Візьмемо такий музичний матеріал для слухання музики, як уривки з опери "Коза-дереза" М.Лисенка, "Ведмідь" В.Ребікова, "Пташка" Е.Гріга. Спочатку діти уважно слухають музику, а потім вчитель пропонує їм в ігровій ситуації спробувати передати відповідними музично-ритмічними рухами образи Кози, Лисички, Вовка, Ведмедя, Пташки і т.д. це посилює зацікавленість дітей, розвиває їхню творчу активність в пошуках різних музично-ритмічних імпровізацій.

Спираючись на те, що діти знають мелодію і слова певної пісні, можна давати їм давати їм завдання у вільний час придумати танцювальну сценку відповідно до тексту пісні, а потім під керівництвом вчителя використовувати кращі творчі знахідки дітей. Для виступу на шкільному святі добре готувати вокально-танцювальні сценки на основі пісень "Ой заграйте, дударики", "Ми на луг ходили" А.Філіпенка.

Наступний, складніший етап у створенні драматичних сценок з музично-ритмічними рухами – це постановка вокально-танцювальних ігор типу "Ріпка" М.Голещанова (текст М.Глейзарова і П.Маляревського). Широке поєднання сольних вокально-танцювальних номерів (пісня Діда і Бабки, пісня Ріпки, пісня Жучки, пісня внучки Маші) з масовими вокально-танцювальними сценками дає можливість залучити до участі в ній усіх дітей.

Таким чином, організація позакласних музичних занять для молодших школярів, побудованих за принципом поєднання різних видів музичної діяльності, продовжує лінію музичного виховання, почату в дитячому садку, допомагає масовому залученню дітей до виступів на шкільних святах, сприяє всебічному музичному розвитку школярів, формуванню їхніх музичних інтересів, служить справі підвищення рівня музичного виховання учнів.

2.3. Музичний фольклор у розвитку творчих здібностей молодших школярів

Розвиток музичних здібностей є одним з найважливіших чинників музичного виховання особистості. Саме цим і визначається інтерес учених до означеної проблеми. У центрі наукових і практичних пошуків знаходяться питання співвідношення біологічного й соціального у музичних здібностях, структури, онто- та філогенезу музикальності, закономірностей її формування тощо.

Пошук шляхів ефективного розвитку музичних здібностей молодших школярів спонукає звернутися до досвіду народної педагогіки, до дитячого музичного фольклору, який є випробуваним засобом прилучення дітей до прекрасного, увібравши естетичний, моральний, світоглядний досвід багатьох поколінь. Народна практика музичного виховання виробила чимало засобів розширення естетичного й художнього досвіду дітей, пробудження творчих здібностей у різних видах музичної діяльності.

Таким засобом виступає насамперед музичний фольклор, який охоплює творчість дорослих для дітей (колискові пісні, пестушки, забавлянки, казки тощо). З часом ці жанри, поряд з ігровими та обрядовими піснями, перейшли до дитячого репертуару, втративши у творчості дорослих своє первісне значення [40, 65].

Перша зустріч з піснею починається дуже рано – з маминої колискової. Входження дитини у світ через мову пісні має не лише виховне, а й комунікативне значення. Особливо велика тут роль інтонації – як мовної, так і музичної. Традиційно під час виконання колискової немовлят колишуть. Повторюваність поспівок, коливальний рух сприяють виконанню колисковими наспівами їх головного призначення – заколисувати й заспокоювати дитину. Доведено, що діти розвиваються швидше, якщо регулярно стимулювати відповідні центри, пов'язані з рухом, який, в свою чергу, впливає на розвиток моторних рефлексів. Великого значення у цьому плані набуває звернення до забавлянок, лічилок, скоромовок.

Дитячий фольклор несе різнобічне навантаження. Крім завдань розумового й емоційного розвитку ігри, пісеньки та інші жанри і форми дитячої творчості спрямовані найперше на задоволення потреб дитини у спілкуванні. Допитливий дитячий розум постійно прагне до контактів: діти спілкуються з дорослими та між собою; пізнаючи світ, вони намагаються відтворити звуки довкілля, запозичують пісні дорослих, переробляючи їх на свій лад, згідно з власним сприйняттям їх розуміння.

Особливої уваги заслуговують дитячі ігри, як засіб розвитку художньо-творчих здібностей, активізації музичної діяльності. Дитина рухається під час гри, у неї вкладає усю свою енергію, бо це сенс її життя. Якщо ґрунтуватися на твердженні, що природа музичних здібностей моторна, то роль гри в їх формуванні важко переоцінити.

До музичного фольклору, як важливого засобу виховання та навчання дітей, зверталося чимало відомих музикантів і педагогів, сучасних дослідників (В. Верховинець, З. Жовчак, А. Іваницький, Ф. Колесса, З. Кодай, М. Леонтович, М. Лисенко, О. Ростовський, Я. Степовий, К. Стеценко та ін.). Загальновизнаною стала думка про те, що людина, вихована в генетично чужому інтонаційному й культурному середовищі, не може повноцінно розвивати свої розумові та психічні якості [40, 66].

Однак слід зазначити, що практика музично-виховної роботи у загальноосвітній школі усе ще відчуває недостатній вплив наукових досліджень, насамперед педагогічних, на процес розвитку музичних здібностей учнів, оскільки багато суто педагогічних аспектів цієї проблеми залишається поза розглядом. Зокрема, актуальними для сучасної практики є питання виявлення музичних задатків і здібностей на початковій стадії навчання у школі, в реальних умовах уроку музики; природодоцільний музичний розвиток кожної дитини згідно з її здібностями тощо. Зрозуміло, що розвиток музичних здібностей не є. самоціллю, а виступає органічною частиною музично-виховного процесу.

Аналіз програм з музики для 1-4-х