системі інтеграції інноваційних технологій як один із шляхів реалізації Державної програми "Освіта. Україна XXI століття".
Об'єкт дослідження. Оптимально змодельована система екологічного виховання на базі здорового діалогу дитини з природою в умовах діяльності дошкільної установи.
Предмет дослідження. Динаміка оптимального прояву здібностей дитини в спілкуванні з природою.
Завдання
Загальнонауковий аспект: створення нової моделі екологічного виховання через безпосередню взаємодію дитини з природою як елементу інтелектуального та фізичного розвитку і творчої взаємодії з навколишнім середовищем.
Дидактичний аспект: науково обґрунтувати й експериментально перевірити умови створення діалогу дитини з природою, який би виявляв і повноцінно розвивав природні задатки, здібності, обдарованість дитини.
Психологічний аспект: виявити і експериментально змоделювати оптимально-індивідуальні психологічні умови процесу здорового діалогу дитини з природою під час виховної роботи.
Практичне значення. Планується створити таку модель діалогу взаємодії дитини з природою, яка б завдяки оптимальним умовам гуманізації та демократизації виховного процесу сприяла розвитку і реалізації творчого потенціалу вихователя та дитини.
Новизна дослідження. Моделювання дієвої системи діалогу дитини з природою, що тісно поєднує теоретично-настановні знання і практику особистої взаємодії з природою, дає їй змогу практично реалізувати свій природний потенціал.
Теоретичне значення дослідження. Глибоке соціально-психологічне дослідження проблеми діалогу дитини з природою дасть змогу створити:
оптимальні психологічні умови з метою розвитку у дітей творчих здібностей, які допоможуть глибше взаємодіяти з природою і поглибити механізм розвитку дитячих здібностей, обдарованості, таланту;
теорію плідної взаємодії суб'єктів виховного процесу, що дає змогу активізувати творчі резерви особистості у системі спілкування з природою на рівні мікро- і макрооточення;
методику проведення психолого-педагогічного тренінгу з розвитку творчих здібностей, поведінки дошкільників у природі.
Етапи дослідження
Діагностично-концептуальний етап (2001-2003 pp.)
1. Розробка концепції розвитку творчої взаємодії дошкільників з природою.
2. Розробка методологічної моделі прогнозування творчого діалогу дітей з природою на основі розвитку та закріплення інтересу.
3. Комплексне вивчення стану виховання дітей засобами формування основ екологічної культури.
4. Відбір і апробація інноваційних технологій в організації виховного процесу дошкільної установи.
5. Психодіагностика визначення інтелектуального і творчого потенціалу створення здорового діалогу дитини з природою.
Організаційно-прогнозуючий етап (2003-2004 pp.)
1. Зондування ефективності і корекція змісту виховного процесу на основі здорового діалогу дитини з природою.
2. Прогностика результатів реалізації принципів і положень методологічної моделі взаємодії дитини з природою на основі розвитку інтересу до самостійності та прояву творчості.
3. Моделювання й обґрунтування критеріїв продуктивної взаємодії дитячої установи і родини щодо формування у дошкільників любові до природи.
4. Формування наукового прогнозу щодо перспектив розвитку та впровадження елементів взаємодії дитини з природою.
5. Психолого-педагогічне проектування диференційованих рівнів інтелектуального, соціального і духовного розвитку дошкільників.
Формуючий етап (2004-2005 pp.)
1. Формування гуманістичних духовних орієнтирів особистості і корекції володіння дітьми уміннями спілкуватися з природою.
2. Формування позитивного соціально-культурного середовища дошкільної установи з орієнтацією на взаємодію дитини з природою.
3. Формування розвивальної взаємодії між об'єктами психолого-педагогічного процесу.
4. Цілісне впровадження оптимальної технології для творчого розвиваючого виховання на основі створення здорового діалогу дитини з природою та систематичне оцінювання її ефективності.
5. Формування методологічної і психологічної культури вихователя.
6. Впровадження системи заходів (форми, засоби, методи тощо), спрямованих на повну самоактуалізацію і самореалізацію творчого потенціалу дитини в процесі спілкування з природою.
7. Психокорекція інтелектуального, соціального розвитку дітей.
Узагальнюючий етап (2005-2006 pp.)
1. Кількісний і якісний аналіз результатів експерименту.
2. Зіставлення результатів експерименту з його метою і завданнями.
3. Системна оцінка результатів експерименту, в тому числі перевірка однієї із моделей інтегрування новітніх технологій щодо організації спілкування дитини з природою.
4. Оформлення й опис ходу та результатів експерименту:
а) підготовка звітів і виступи з доповідями;
б) написання рефератів, статей;
в) розробка методичних рекомендацій.
Прогностика позитивних результатів
1. Позитивна комплексна діагностика і гармонійний розвиток творчих здібностей дітей щодо здорового діалогу з природою.
2. Значна ефективність експериментального впровадження диференційованого виховного процесу засобами здорового діалогу дитини з природою.
3. Створення позитивного мікро- і макрооточення з метою розвитку в кожної дитини творчих здібностей у здоровому діалозі з природою.
4. Комунікативна інтенсифікація виховного процесу і психологічно вивірене педагогічне керівництво у системі "вихователь-дитина", що забезпечує високий рівень здорового діалогу дітей з природою.
5. Високий ступінь реалізації моральних, естетичних, фізичних, духовних можливостей дитини в процесі здорового діалогу з природою.
6. Виховання в дітей позитивного, емоційно-піднесеного ставлення до природи на рівні мистецтва.
7. Забезпечення неперервності, наступності, поступовості, природо-відповідності, ефективного взаємозв'язку дитсадка і родини.
8. Відродження кращих традицій етнопедагогіки українського народу. Врахування вищезазначених елементів технології психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою в дошкільній установі буде сприяти проведенню науково-дослідної діяльності в процесі постановки експерименту.
2.3. Наступність у екологічному вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку
Одним із чинників, що визначають перспективи буття української нації, є екологічна освіта, зміст якої ставить перед людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному домі, що зветься Земля. Усвідомлення необхідності узгоджувати свою діяльність із правилами взаємодії з природним довкіллям, які відповідають логіці самої природи, забезпечить можливість існування людства сьогодні та в майбутньому. Екологічне виховання як складник формування особистості є актуальною педагогічною проблемою, що має велике економічне та соціальне значення і потребує пошуку ефективних шляхів розв'язання в усіх ланках освіти.
Дошкільне дитинство – сенситивний період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі.
Бережливе ставлення до природного довкілля інтегрує
