Естетичне виховання учнів у праці

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні, в умовах відродження національної культури актуальною є проблема естетичного виховання підростаючого покоління. Досліджуючи особливості різних психоемоційних засобів упливу на школярів, зокрема мистецтва, що найбільш природно й тонко торкається найрізноманітніших струн чутливої дитячої душі, науковці відзначають, що у сучасних школярів прогресує тенденція до байдужості. До школи приходять діти, які швидше мислять, володіють більшою інформацією, але менше дивуються, менше захоплюються, їх не дуже приваблюють різні природні явища, творчі результати людських надбань.

У практичній діяльності загальноосвітньої школи відчувається певне затухання розпочатого поглибленого розвитку основ національного виховання, високої художньо-естетичної освіченості особистості учня. Спостерігається самостійна орієнтація дітей на відхилення вбік від засвоєння та усвідомлення краси української природи, рідної мови, народної пісні. Мають місце заформалізовані та недостатньо усвідомлюваними учнями виховні заходи, що здійснюються заради виконання робочого плану.

Слід також звернути увагу і на те, що ми ще не навчилися на належному рівні здійснювати художньо-педагогічний аналіз різних творчих надбань, серед яких значне місце займають масові твори, що не завжди відповідають мистецьким якостям. А саме глибоке розуміння специфіки фольклору, мистецтва сприяє вихованню в учнів естетичних смаків, формуванню їх творчих здібностей.

В українській національній культурі значне місце займає народне мистецтво, яке виникло й виросло на основі традиційної народної художньої творчості. Глибокі етнічні традиції й образність народного мистецтва є животворним джерелом творчої фантазії для процесу формування художньої культури як природного, органічного розвитку учнів в умовах середньої загальноосвітньої школи. Традиційна культура нашого народу вироблялася віками і передавалася від покоління до покоління, живлячись зв'язками з природою, темпераментом, світосприйняттям, творчим обдаруванням нашого народу. Пройшовши через свідомість та відчуття дітей, які навчаються сьогодні в школах, ці чинники можуть прислужитися як природний бар'єр проти промислового та економічного раціоналізму й уніфікації всіх сфер життя народу. Саме нинішній технічний прогрес, упровадження нових технологій, бурхливий сплеск комерціалізації в державі характеризуються тенденціями до витіснення гуманітарних засад стабільності, у тому числі національних та регіональних стильових ознак, історичних, етнічних, ремісничих та художньо- творчих традицій.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми "Естетичне виховання учнів у праці".

Об'єктом дослідження курсової роботи є навчально-виховний процес в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – естетичне виховання учнів у праці.

Метою курсової роботи є дослідження можливостей естетичного виховання учнів у праці.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Стан проблеми естетичного виховання учнів у науковій літературі

1.1. Поняття "естетична культура особистості", його зміст та рівні сформованості

В суспільстві постійно здійснюється розвиток і зміна явищ матеріальної і духовної культури у взаємодії їх змісту та форми. Людина відображає реальну дійсність у єдності і протилежності не тільки раціонально, за допомогою узагальнень і понять, а й емоційно, шляхом створення художніх образів. Їх естетичне ставлення характеризується категоріями прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного, потворного. Естетика як наука вивчає суть і закономірності розвитку естетичних явищ в природі, суспільстві і людській діяльності.

Реально оцінити оточуючі явища, дати їм свою оцінку зможе тільки людина з високим рівнем сформованості естетичної культури.

Термін "культура" (від лат. cultura – оброблення, виховання, освіта, розвиток, шанування), специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, уявлень в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, в сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе. Культура характеризує також особливості свідомості, поведінки й діяльності людей в конкретних сферах суспільного життя ("культура праці, екологічна культура, політична культура"), – так тлумачить це поняття філософський енциклопедичний словник [21, 293].

В культурі може фіксуватися спосіб життєдіяльності всього суспільства в цілому (суспільна культура), соціальної групи (наприклад культура класу), чи спосіб життєдіяльності окремого індивіду (особиста культура). Поняття "культура" пройшло довгий час, з'явившись в європейській суспільній думці лише в другій половині XVIII ст. Спочатку воно являло собою цілеспрямований вплив людини на природу, потім виховання й освіту самої людини, пізніше воно стало показником особистої досконалості людини. В епоху Відродження під досконалістю культури почали розуміти відповідність гуманістичному ідеалу людини, а надалі – ідеалу просвітителів.

Як свідчать відомі вчені-філософи Булка О.В., Аверинцев Е.О., Іллічов Л.П., для домарксистської філософії характерне ототожнення культури з формами духовного і політичного саморозвитку суспільства і людини. Французькі просвітителі XVIII ст. Вольтер, Тюрго, Кондорсе зводили зміст культурно-історичного процесу до розвитку людського "розуму" і вимірювали сукупністю досягнень в галузі науки і мистецтва. Мета культури, – на їх думку, – зробити всіх людей щасливими, такими, що живуть в злагоді з запитами і потребами своєї "натуральної" природи.

Німецькі ж філософи пошуки культури продовжили в сфері "духу", в сфері моральної (Кант), естетичної (Шиллер, романтизм) або філософської (Гегель) свідомості і вона постає як галузь духовної свободи людини.

Вивчення спеціальної наукової літератури переконує, що поняття "культура" розвивалося філософами і в рамках антропології, і етнографії, і неокантіанства.

Марксистська концепція культури заснована на принципах історичного матеріалізму. Культура є специфічною характеристикою суспільства і виражає досягнутий людством рівень історичного розвитку, що включає в себе певне ставлення людини до природи і суспільства, а також розвиток творчих сил і здібностей особистості.

Культура включає в себе не тільки предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми права й моралі), а й