фантазувати; естетична оцінка на рівні установлених норм; усвідомлення чужого естетичного досвіду; здібності до аналізу; естетичний ідеал
Низький | Невміння відрізнити красиве від вульгарного, байдуже ставлення до людей, до себе, до діяльності; перевага у діяльності астенічних емоцій: спокій, байдужість, невдоволення, відсутність естетичного ідеалу, естетичних норм; розуміння прекрасного на рівні уявлень; В оцінці прекрасного – відсутність власних суджень; відсутня естетична мета діяльності і потреба в ній; невміння аналізувати події
Таким чином, проведена робота забезпечила теоретичне обґрунтування оціночної системи, без якої неможливо було б проведення практичного дослідження.
Однак, перш ніж вдатися до цього, необхідно визначити сукупність шляхів і методів підвищення ефективності роботи з естетичного виховання, які вже утвердилися у практиці і стали надбанням наукової теорії. Саме цьому й буде присвячено наступний етап дослідження.
1.2. Система естетичного виховання
Естетичне виховання постає як цілеспрямований процес формування певного естетичного ставлення людини до дійсності. В процесі естетичного виховання виробляються орієнтації особистості в світі естетичних цінностей відповідно до уявлень про їх характер, що склалися в даному конкретному суспільстві, а також залучення до цих цінностей. Одночасно в ході естетичного виховання формується і розвивається здібність людини до естетичного сприйняття і переживання, її естетичний смак і ідеал, здібність до творчості за законами краси, до створення естетичних цінностей у мистецтві і поза ним
Таким чином, естетичне виховання володіє двома основними функціями, що становлять єдність протилежностей: формування естетико-ціннісної орієнтації особистості і розвиток її творчих здібностей. Ці функції і визначають місце естетичного виховання в суспільному житті, зв'язок з іншими видами виховної діяльності. Естетичне виховання тісно пов'язане з етичним вихованням, оскільки існує єдність між естетичними і етичними цінностями. Будь-яке суспільне явище, вчинок або мотив людської діяльності можуть бути оцінені з одного боку, як прекрасне або потворне, з іншого боку, як добре або зле. Краса є одним з регуляторів людських взаємостосунків: завдяки красі люди інтуїтивно тягнутися до добра ще до того, як ідея добра осмислено сприйнята їх моральною свідомістю. [26, 56].
Процес естетичного виховання повинен здійснюватися у всіх сферах життєдіяльності нашого суспільства. Людина живе і творить за законами краси. Все, що оточує людину, все, що робиться нею, повинно задовольняти її естетичні потреби. Людина – соціальна істота, що володіє здатністю мислити, творити, створювати "другу природу". Творчість завжди здійснюється за естетичними законами, за законами краси. У зв'язку з цим естетичне виховання набуває важливості не тільки в сенсі розуміння суті прекрасного, але і як засіб формування логічного мислення людини, формування в ній здатності творити, бути творцем у будь-якій сфері діяльності, у тому числі і державній праці.
Починається процес естетичного виховання з формування правильного уявлення про красу і правильного сприйняття останньої в довколишній дійсності, суспільстві, людях, природі, мистецтві і здатності активно творити і творити. Тут криються два основні завдання, які в системі естетичного виховання об'єднані як етап постановки цілей естетичного виховання.
Перше завдання полягає в тому, щоб розвивати естетичний потенціал особистості в структурі її конкретної діяльності як здатність зберігати і створювати естетичні цінності, як здатність надавати естетичному змісту всякій дії і всякому результату цієї діяльності, у тому числі і справі державного і муніципального управління.
Друге – в тому, щоб сформувати естетичні орієнтації особистості в світі цінностей, здатність сприймати, відчувати, переживати естетичне начало цих цінностей і формувати естетичні потреби, смак та ідеал людини.
Очевидно, що процес і система естетичного виховання будуть сукупністю принципів, способів, методів засобів, які вирішують ці два завдання.
Другий етап у системі естетичного виховання є визначенням естетичних якостей, яке необхідно сформувати у виховуваного. Це вміння розрізняти прекрасне і потворне, комічне і трагічне і т.д.
Третім етапом структурним елементом процесу естетичного виховання, є засвоєння принципів естетичного сприйняття, тобто правил, за якими здійснюється цей процес. Серед них принципи тісного зв'язку з навколишньою дійсністю, творчого підходу, різноманіття форм і методів естетичного виховання. І завершальним, четвертим етапом системи естетичного виховання є оволодіння засобами і методами естетичного виховання. Формування естетичних поглядів, смаків та ідеалів виховуваних здійснюється за допомогою різних методів, таких, наприклад, як:
метод художнього сприйняття дійсності. Він реалізується за допомогою мистецтва, оскільки в ньому концентрується в найбільш чистій формі естетичне ставлення людини до дійсності, а також за допомогою пізнання суті естетичних категорій і законів.
метод естетичного сприйняття і ставлення до природи, який реалізується за допомогою сприйняття предметів і явищ зовнішнього світу. Естетичне виховання любові до природи, до всього, що оточує людину в житті та її сприйняття передбачає знання самої природи, це знання отримується безпосереднім життєвим досвідом і практикою, а також як теоретичне знання, що дається освітою;
величезним потенціалом естетичного виховання володіє праця. Тому метод естетичного ставлення до праці та її результатів займає важливе місце в системі естетичного виховання.
Процес естетичного виховання здійснюється за допомогою різноманіття засобів. Таким засобом є оточуюча нас природа. Її повсякденний вплив на людину сприяє формуванню естетичних смаків і ідеалів, уявлень про прекрасне. Впливає на людину не тільки природа, але й уся оточуюча дійсність – побут, знаряддя праці, якими людина здійснює свою трудову діяльність, сама праця, суспільна діяльність. Якщо говорити про військову дійсність, то це розпорядок дня, військовий устрій, техніка і зброя, сама ратна праця. Все це є засобами, що несуть в собі естетичний потенціал. Величезне значення в естетичному вихованні мають мистецтво, духовні цінності. Естетичне самовиховання також є засобом формування естетичних смаків і ідеалів людини. Багато