Формування бережливого ставлення до природи при вивченні теми ґрунту

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми. Природознавство вивчає природу як єдине матеріальне ціле, розглядає її в розвитку, у часі і просторі. Звідси основна задача уроків природознавства – вивчення природи як єдиного цілого і встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими її елементами і явищами.

Природознавчі знання молодших школярів служать основою для вивчення природничих дисциплін в середній школі (географії, ботаніки, зоології, анатомії і фізіології людини). Природознавчі знання постійно використовуються дітьми на інших учбових предметах початкового курсу навчання. Здійснюючи зв'язок з життям, вчитель використовує результати дитячих спостережень за навколишньою природою і працею людей. Чим більше об'єм знань що вчаться про природу і працю людей, тим легше вчителеві працювати по всіх предметах початкового навчання. Одним із складових природи є ґрунт, тому вивчення і засвоєння цієї теми є не менш важливим ніж будь-якої іншої.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми формування понять і бережливого ставлення до природи при вивченні теми ґрунту.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає дослідження методики викладання природознавства.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є фо-р-мування понять і бережливого ставлення до природи при вивченні теми ґрунту.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми формування понять і бережливого ставлення до природи при вивченні теми ґрунту.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна в практичній роботі вчителя молодших класів.

Розділ 1. Необхідність екологічного виховання учнів початкових класів

1.1. Екологічне виховання молодших школярів на уроках природознавства і сільськогосподарської праці

Екологічна культура – це особливе світорозуміння, що відображає такий стан соціально-природних залежностей, який характеризує гармонійну єдність.

Одним із завдань екологічного виховання є вироблення в особи соціальної активності, яка проявляється в оберіганні рослинного та тваринного світу, свідомому ставленні та любові до рідної природи, здатності сприймати та глибоко відчувати її красу.

Забруднення навколишнього середовища є одним із найсуттєвіших факторів, що негативно впливає на тривалість життя і здоров'я людей і збільшує небезпеку генетичних порушень. Екологічні умови, що склалися в Україні, не можуть не відобразитися на стані рослинного і тваринного світу. Забруднюються водні джерела, збіднюються степи, у багатьох місцях природне середовище стає непридатним для життя [5, 302].

Значна територія України постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС. Ця трагедія призвела до тяжких екологічних та економічних наслідків, згубно відбилася на здоров'ї людей.

Назріла гостра необхідність активного екологічного виховання і навчання всіх верств населення, починаючи з найменших – дошкільних груп дитячих садків – і закінчуючи факультативами екологічного характеру для керівників різного рангу в усіх сферах народного господарства. Турботою про екологічне благополуччя природного середовища для сучасних і майбутніх поколінь, досягненням високого рівня екологічної культури повинні бути максимально пронизані шкільні і вузівські програми, науково-дослідні тематики, навчальні методичні посібники.

Розробляючи конспекти уроків, учитель має передбачити, які методи і прийоми роботи використати, який додатковий матеріал ввести, щоб розширити знання дітей про природу, пробудити інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити захоплюватися його красою і різноманітністю.

Проблема збереження навколишнього середовища – одна з найгостріших про-блем сучасності. Важливою ланкою в системі екологічного виховання є початкова школа. Любити, оберігати і приумножувати багатства природи треба вчити з раннього дитинства. Високий рівень екологічної культури школярів мо-же сформувати лише вчитель з відповідальним ставленням до навколишнього.

Здійснюючи екологічне виховання, треба мати на увазі, що ми живемо в епоху, коли природні ресурси перестали бути практично невичерпними; людина повинна не просто споживати плоди природи, а й власною працею створювати необхідні умови для примноження багатства і краси природи.

Екологічні проблеми вже сьогодні впливають на всі сторони життя – господарську діяльність, культуру, світогляд, мораль. Все більше вони проникають у зміст освіти.

Сьогодні зміст екологічного характеру органічно включається до всіх напрямків навчання і виховання підростаючого покоління, до всіх ланок системи безперервної освіти: сім'я, дитячий садок, школа, вуз, підвищення кваліфікації.

Завдання екологічної освіти і виховання – прищепити підростаючому поколінню правильні погляди на взаємозв'язок людини з природою, навчити бачити результати свого впливу на навколишнє середовище, сприяти виробленню екологічного мислення і свідомості [5, 303].

Формування екологічної культури підростаючого покоління – одне з найважливіших завдань сьогодення. Виховувати в дітей відповідальне ставлення до природи – це складний і довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями і уміннями, а й розвиток уміння і бажання активно захищати, поліпшувати природне середовище.

Поняття «екологічна культура» вживається в наш час у різних аспектах.

По-перше, це поняття розглядається як органічна складова всієї культури суспільства і характеризує сферу взаємодії людства з природою. У такому розумінні поняття екологічної культури має історичний характер і визначається дослідниками як сукупність досягнень суспільства в його матеріальному та духовному розвиткові, закріплених у звичаях, етичних нормах, в усталених стереотипах ставлення людей до природи, поведінці у природному середовищі.

По-друге, у педагогічному аспекті поняття «екологічна культура» вживається для визначення рис особистості, що передбачає наявність у людини відповідних знань і переконань, підпорядкування практичної діяльності вимогам раціонального природокористування. У такому розумінні екологічна культура є показником свідомого, відповідального ставлення особистості до природи.

Екологічна культура суспільства й екологічна культура