запитань треба враховувати загальний розвиток учнів, їх досвід і знання з цієї теми.
У нашому випадку учні розглядають макет «Ґрунтовий розріз», таблицю «Ґрунти» і пригадують свої спостереження під час екскурсії. Учитель ставить запитання: чому верхній шар землі значно темніший?
3. При підготовці до уроку учитель повинен точно визначити: мету бесіди, план її проведення, основні питання, які знання повинні отримати учні, які зробити висновки.
4. Кожне запитання має бути цілеспрямованим, стилістично правильним і відповідати віковим особливостям молодших школярів.
5. Бесіду проводять на різних етапах уроку на основі [5, 104]:
проведених спостережень, щоб забезпечити правильне сприймання складу ґрунту, необхідності його охорони; сформувати уявлення та поняття про явища і предмети навколишнього середовища;
дослідів, щоб виявити, як діти зрозуміли їх зміст;
розповіді вчителя, щоб виявити, як молодші школярі засвоїли матеріал;
використаних наочних посібників, щоб конкретизувати матеріал, що вивчається;
статті підручника, щоб виявити, як діти розуміють описане явище .
6. Питання під час бесіди потрібно задавати всьому класу, залучаючи всіх учнів до роботи.
7. Учитель ставить на уроці ряд послідовних запитань, відповіді на які випливають із попередніх, уже відомих положень. Відповідаючи на них, учні мають самостійно робити висновки, узагальнення. Під час демонстрування дослідів або наочного приладдя слово вчителя повинно організовувати спостереження дітей, звертати їхню увагу на характерні особливості предмета чи явища. Отже, бесіда має спрямовувати безпосереднє чуттєве сприймання предметів і явищ природи.
8. Учителю треба поступово збільшувати ступінь участі учнів у бесіді ускладненням запитань. Його запитання мають тренувати учнів у самостійному оперуванні знаннями. Запитання ускладнюються поступово:
опис будови ґрунту;
порівняння будови різних ґрунтів;
зіставлення будови різних ґрунтів і його родючості;
9. Слід уникати запитань, на які можна відповісти одним словом (так, ні), або тих, що підказують відповідь.
Наприклад, не можна питати так:
Верхній прошарок ґрунту темніший чи ні?
Дощові черв’яки живуть у ґрунті?
А потрібно ставити питання:
Який прошарок ґрунту темніший?
Які тварини живуть у ґрунті?
Залежно від конкретних завдань і змісту навчального матеріалу, від характеру пізнавальної діяльності застосовують такі види бесід, як евристична, репродуктивна.
Евристична бесіда підводить учнів до самостійних висновків і є важливим засобом активізації мислительної діяльності учнів. Евристична бесіда часто поєднується з репродуктивною, в якій учні за допомогою питань учителя відтворюють отримані ними раніше знання. Цей вид бесіди найчастіше використовується на узагальнюючих уроках.
Евристична бесіда передбачає озброєння учнів новими знаннями за максимальної їх активності. Це можливо лише за тієї умови, коли при формуванні нових понять переважають раніше засвоєні знання [5, 105].
Для з'ясування поставленого перед учнями питання, з метою активізації їхньої розумової діяльності, учитель під час бесіди має демонструвати таблиці, схеми, діапозитиви із зображенням виучуваних об'єктів, гербарії, колекції рослин, плодів та інші різноманітні засоби унаочнення.
Значне місце на уроках природознавства відводиться розповіді вчителя.
Розповідь – форма зв'язаного монологічного викладу навчального мате-р-і-а-лу, яка характеризується образністю й емоційністю. Вона, як правило, по-єднується з демонструванням дослідів, наочних посібників, а також із бесідою.
Розповідь застосовується в тому разі, коли матеріал уроку новий, зовсім не знайомий учням. У нашому випадку учитель розповідає: “Верхній родючий шар землі, на якому ростуть рослини, називається ґрунтом. Він завжди темніший за нижні. Учитель зазначає, що утворення ґрунту – дуже складний і тривалий процес. У його утворенні беруть участь залишки рослин і найрізноманітніших тварин, які, перегниваючи, перетворюються в речовини, якими знову можуть живитися рослини. На склад ґрунтів впливають рослинний покрив, кліматичні умови, діяльність людини та ін. Учитель показує колекції різних за складом і структурою ґрунтів (чорнозем, ґрунти, до складу яких входить багато піску та глини). З'ясовуються істотні ознаки ґрунту”. Учитель розповідає також, які тварини живуть у ґрунті, для чого потрібно охороняти ґрунт. Розповідь також застосовується під час підготовки учнів до проведення практичної або самостійної роботи, досліду або при організації спостережень.
Розповідь, як і кожний вид методів навчання, може будуватись індуктивно, коли з ряду фактів випливає узагальнення, або дедуктивно, коли загальне положення підтверджується фактами.
Завдання розповіді полягає в тому, щоб дати яскраве, образне уявлення про виучуваний об'єкт чи явище. Досягти цього можна лише за умови, якщо учитель буде дотримуватись певних вимог [5, 106]:
1. У розповіді не повинно бути наукових помилок. Тому вчитель повинен ознайомитись із науковим трактуванням даного питання. З цією метою по-т-рібно використовувати енциклопедії, довідники, науково-популярну літературу.
2. Розповідь має бути доступна розумінню дітей. Учитель, шляхом ясного і доступного викладу, добивається, щоб учні розуміли головне, могли з нього виділити ряд питань, деталей, які б сприяли формуванню поняття. У розповіді учителя не повинно бути жодного незрозумілого слова.
3. У розповіді вчитель підкреслює голосом, паузою ті факти, які мають для дітей виховне значення.
4. Розповідь повинна бути чіткою, конкретною, цікавою, з використанням краєзнавчого матеріалу, яскравою, емоційною, щоб дозволяла викликати інтерес до теми уроку, збуджувала потребу до її активного засвоєння – тоді вона краще запам'ятовується і усвідомлюється учнями.
5. Розповідь потрібно супроводити показом наочних посібників – макета, зразків ґрунтів, таблиці, постановкою дослідів тощо.
6. Темп розповіді має бути таким, щоб учні, які відстають, могли зрозуміти її зміст.
7. Під час підготовки до розповіді вчитель має розробити чіткий послідовний логічно-розвиваючий план з виділенням головного, суттєвого, навколо чого ведеться розповідь; підібрати наочні посібники, переконливі приклади; продумати застосування логічних прийомів (порівняння, зіставлення та ін.) з метою активізації уваги учнів.
8. Мова вчителя під час розповіді повинна бути правильною, образною і виразною; вчителю потрібно володіти логічним наголосом, інтонацією, темпом викладу, мімікою, жестами тощо.
9. Дуже цінно у виклад нового