10. Педагогічна розповідь повинна бути строго витримана в часі. У нашому випадку – до 10 хвилин. Під час розповіді вчитель не тільки пояснює і коментує основні поняття, а й записує на дошці нові терміни і дає їм характеристику.

У пізнавальному відношенні розповідь як метод навчання широко застосовується, тому що він найекономніший: за короткий час учитель може дати значно більшу інформацію порівняно з бесідою. Він доносить цю інформацію на належному науковому рівні, цікаво, емоційно.

Слід зазначити і негативні сторони розповіді: пасивність та інертність дітей. Тому в початкових класах розповідь слід чергувати з бесідою, активізуючи тим самим сприйняття навчального матеріалу [5, 107].

Від розповіді відрізняється пояснення – чіткий виклад навчального матеріалу на основі аналізу фактів, доказів з формулюванням висновків. Поясненням є також інструктаж для проведення практичної роботи – стислий, точний. Пояснення є найскладнішим різновидом розповіді. Воно використовується в тому разі, коли необхідно щось довести, обґрунтувати, з'ясувати. Під час пояснення виявляються зв'язки між окремими предметами та явищами. Під час пояснення вчитель повинен використовувати такі логічні операції, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, демонструвати досліди, натуральну та графічну наочність. У процесі розповіді вчителя пояснення й опис, як правило, супроводжують одне одного.

Опис – різновид розповіді. На уроках природознавства можна описати дослід, рослину, тварину, природне явище. Проте опис не ставить за мету встановлювати зв'язки між предметами та явищами природи. Опис предметів відіграє певну роль у навчанні, оскільки не завжди є можливість усе, що вивчається, представити у вигляді роздаткового матеріалу, колекцій та інших засобів наочності. Звертаються до нього і тоді, коли необхідно ознайомити учнів з явищами, які неможливо відтворити у шкільних умовах. У нашому випадку неможливо відтворити як утворюється перегній чи проходить процес вивітрювання, тому такі явища можна описати словесно.

Отже, у кожному із зазначених словесних методів основним джерелом є слово вчителя, і від володіння класоводом яскравою емоційно-забарвленою мовою залежить успіх сприймання учнями матеріалу. Мовна майстерність учителя є зразком для формування культури мови в учнів.

2.2. Наочні методи

Наочні методи навчання передбачають застосування ілюстрацій і демонстрацій з метою досягнення ясності та доказовості тих словесних пояснень, що дає вчитель. Це спосіб наочно-чуттєвого ознайомлення учнів із різноманітними предметами, явищами, процесами. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів.

Наочні методи навчання застосовуються з різними дидактичними цілями: як засіб навчання і як методичні прийоми, що підсилюють пізнавальні можливості словесних методів. У застосуванні наочних методів основну роль у переданні знань відіграє показ, демонстрування вчителем предметів і явищ, а слово вчителя набуває іншого значення.

При словесних методах наочність часто е лише ілюстрацією до слів учителя. Так, розповідаючи про ґрунти і їх властивості, вчитель показує картини, таблиці, фотографії. Але джерелом інформації лишається слово вчителя – його розповідь, пояснення. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об'єкти, кінофільми, таблиці.

Отже, основним джерелом знань, яких набувають учні при застосуванні наочних методів, є спостереження, а не слово вчителя, хоча він керує всім пізнавальним процесом.

Усе, що учні сприймають, пізнаючи явища та об'єкти неживої і живої природи за допомогою зору та інших аналізаторів, належить до засобів наочності. В основі наочних методів лежать різні форми організації навчальної діяльності учнів, що забезпечують відображення речей і явищ у їх свідомості за допомогою органів чуття. Мета застосування наочних методів – збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (у даному випадку колекція ґрунтів своєї місцевості) і зображувальною (макет «Ґрунтовий розріз», таблиця «Ґрунти»). До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об'єктів, зображувальних посібників.

Засоби наочності забезпечують оснащення навчального процесу. Так, натуральні об'єкти мають велике значення тому, що є безпосереднім джерелом знань. Відомо, що учням важко різні типи грунтів, вивчені лише за таблицями й альбомами, тоді як тіла природи, діючи на різні аналізатори дітей, викликають яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття й чіткі уявлення. Натуральні предмети чи об'єкти пізнаються за допомогою не тільки зорового, а й слухового, нюхового, дотикового та інших аналізаторів. Зображувальна наочність використовується для пояснення будови предметів неживої і живої природи, взаємозв'язків, що існують у довкіллі, теоретичного обґрунтування явищ, що спостерігаються [5, 109].

На при вивченні теми ґрунту треба широко застосовувати демонстрацію натуральних об'єктів, яка має переважаюче значення, тому що дає живі образні уявлення про предмет, що вивчається. Учні в процесі розгляду, спостереження і відчуття предметів, об'єктів або процесів за допомогою органів чуття отри-му-ють певну інформацію про них, осмислюють шляхом порівняння і знаходження спільних і відмінних ознак, і на цій основі формуються певні знання.

При застосуванні наочних методів перед учнями ставляться конкретні пізнавальні завдання, тобто вказується, як спостерігати, що роздивлятись, що треба виявити і що засвоїти.

Важливе значення для сприймання учнями виучуваного матеріалу мають демонстрації дослідів, що полягають у відтворенні різних явищ, які важко спостерігати в природі. Демонстрація досліду проводиться в класі перед усіма учнями найчастіше вчителем, інколи одним-двома учнями.

Експеримент не повинен перевантажувати урок. Кількість демонстраці--й-них дослідів зазначена в програмі та підручнику. Схемою нашого уроку їх пе-ре-д-бачено два – один проводить вчитель, інший – учні під керівництвом вчителя.

Демонстраційні досліди виконують у навчанні природознавству три функції: освітню, виховну і розвиваючу [5, 111].

Освітня