Виховна функція полягає в тому, що демонстраційні досліди дають змогу розкрити взаємозв'язок між предметами і явищами навколишнього середовища.

Розвиваюча функція виявляється в тому, що в процесі демонстрування дослідів в учнів розвиваються спостережливість, уміння аналізувати явища, які вони спостерігають, узагальнювати і робити висновки. Щоб демонстраційні досліди ефективно виконували свої функції у навчанні, слід дотримуватись певних вимог щодо їх демонстрування [5, 112]:

1. Перед демонструванням необхідно визначити мету досліду або створити проблемну ситуацію, щоб зосередити увагу учнів на сприйняття й осмислення того, що буде демонструватися.

2. Демонстраційні досліди слід проводити на демонстраційному столі або на спеціальній підставці. Якщо дослід складний, то вчитель заздалегідь готує схе-му досліду на таблиці або дошці. Під час демонстрування треба звернути ува-гу учнів на прилади і схему, що допоможе їм краще зрозуміти поставлений дослід. На столі не повинно бути нічого зайвого, щоб не розпорошувалася увага учнів.

Опрацьовуючи завдання «З чого складається ґрунт» і проводячи досліди, під час яких демонструються складові частини ґрунту, треба залучати учнів до самостійних пошуків, активної розумової діяльності, тоді вони самостійно доходять висновку про склад ґрунту. Така методика проведення демонстраційних дослідів сприяє розвиткові логічного мислення, творчої уяви.

3. Під час проведення дослідів треба враховувати колір, в який зафарбована рідина, і фон, на якому дослід демонструється.

4. Дослід у вчителя завжди повинен удаватися. Для цього кожний дослід необхідно проробити попередньо, до уроку з метою відпрацювання техніки його проведення, визначення його тривалості, з'ясування оптимальних умов, за яких дослід вдається найкраще. Слід також продумати місце досліду в уроці і план його пояснення.

5. Кожний дослід учитель має детально пояснювати. Без пояснення вчителя досліди будуть зовсім незрозумілі учням і не виконуватимуть у навчанні необхідних освітньої, виховної і розвиваючої функцій.

6. Класовод повинен добре знати техніку безпеки і дотримуватись її під час демонстрування дослідів.

Демонстраційні досліди застосовуються для мобілізації уваги учнів, створення проблемної ситуації, ілюстрації певних явищ природи. Вони можуть супроводжувати розповідь, бесіду, пояснення. Їх можна використовувати як під час сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, так і під час повторення та закріплення.

Для вивчення багатьох об'єктів, недоступних для сприймання в натурі, учитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків на дошці, моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо.

Ці наочні посібники можуть бути використані на різних етапах уроку і з будь-якою дидактичною метою – для пояснення нового матеріалу, закріплення, вдосконалення та перевірки знань. При цьому у дітей відбувається ефективне зорове сприймання, яке у поєднанні зі словом учителя дає високий навчальний ефект. У нашому випадку зображальні наочні посібники (макет «Ґрунтовий розріз», таблиця «Ґрунти») використовуються з метою актуалізації знань учнів.

Таблиця дає уявлення про будову, форму, забарвлення об'єкту, що вивчаєть-ся тощо. При цьому дітям важче дати правильне уявлення про розмір об'єктів, оскільки на таблиці їх зазвичай зображують у збільшеному вигляді або навпаки, у зменшеному. М. М. Верзілін пропонує при використанні таблиць, вдаватись до спеціальних прийомів, які б допомогли дітям дістати чітке уявлення про розмір об'єкта, що вивчається. Велике значення у викладанні природознавства має табли-ця з правильним і великим зображенням, за допомогою якої учитель дає учням уявлення про будову, форму, забарвлення тощо об'єктів, що вивчаються [5, 113].

Методика роботи з наочним посібником залежить від виду посібника та його призначення. Так, готуючись використовувати на уроці таблицю, учитель повинен уважно її вивчати, сформулювати запитання для бесіди за її змістом, визначати, коли її найкраще демонструвати. Роботу за кольоровою таблицею можна поділити на кілька етапів. Спочатку учні деякий час її розглядають. Потім називають усе, що побачили на таблиці. Після цього вчитель аналізує її зміст. Під час розгорнутої бесіди учні виділяють найголовніші риси предметів і явищ, зображених на таблиці, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки. Завдяки таблицям учні глибше опановують матеріал, узагальнюють отримані відомості, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки між явищами і об'єктами. Таблиці певною мірою відіграють роль плану, що спрямовує увагу дітей на розкриття певних властивостей та ознак предмета і допомагає побачити його в цілому, з усіма особливостями, якостями. Доцільно залучати учнів до «читання» таблиці, розповіді за таблицею, опису предметів. Завдяки такій методиці таблиця перетворюється на джерело інформації, знань.

Використовуючи таблицю, вчитель повинен дотримуватись певних вимог [5, 114]:

1. Розміри зображень на таблиці, що вивішується на дошці, мають бути такі, щоб їх бачили всі діти.

2. Таблицю, що демонструється, потрібно вивісити чи відкрити в той момент, коли про неї буде йти мова. Разом із таблицею доцільно використовувати і натуральні об'єкти (колекція ґрунтів своєї місцевості).

3. Учнів потрібно привчати активно працювати з таблицею, що вивішується в класі, та ілюстраціями підручника.

4. Таблицю, що використовується при поясненні навчального матеріалу, обов'язково слід вивішувати в класі під час перевірки знань учнів з даної теми. При цьому у відповідях учнів потрібно застосовувати такі методичні прийоми, як пояснення зображуваного на таблиці; зіставлення натуральних об'єктів або їх зображень на таблиці; пояснення проведеного досліду, представленого у вигляді таблиці.

5. «Німі» таблиці та схеми доцільно використовувати під час контролю знань при поточному опитуванні учнів.

6. Для роботи з таблицею треба використовувати пам'ятки, які вивішуються на аркуші паперу або записуються на дошці.

Отже, демонстрування навчальних таблиць, картин, що супроводжується поясненням, допомагає створити в учнів