образні уявлення про предмети та явища довкілля. У підвищенні активності учнів особливу роль відіграє те, як вони самі використовують наочні методи у своїх відповідях. Завдання вчителя – поступово розвивати в учнів уміння демонструвати ті чи інші посібники під час відповіді, порівнювати їх тощо.
Отже, система словесно-наочних методів навчання безпосередньо пов'язана з системою засобів навчання, зокрема засобів наочності, комплексний підхід до використання яких у поєднанні зі словом учителя дає необхідний навчально-виховний ефект. При цьому демонстрування засобів наочності виступає як джерело знань, а вчитель, за допомогою слова, керує спостереженням учнів та супроводжує демонстрування засобів наочності поясненнями, що допомагає молодшим школярам виявляти зв'язки між явищами.
2.3. Словесно-наочно-практичні методи
Названа група методів являє собою складну взаємодію слова, наочності й практичної роботи, яку організовує вчитель з метою розвитку думки учнів. В її основі лежить практична діяльність учнів, яка здійснюється за участю керівного слова вчителя і засобів наочності. Використання практичних методів пов'язане з активною діяльністю органів чуття, трудовою діяльністю учнів, з розвитком їхньої загальної трудової активності [5, 118].
До практичних методів належать: практичні роботи на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці та роботи, пов'язані з розпізнаванням природних об'єктів; спостереження з наступним реєструванням явища; проведення експерименту (розв'язання питання за допомогою досліду) тощо. Учитель ставить перед початком спостережень чи практичної роботи запитання, на які учні повинні дати відповідь її результатами. Тобто учні мають застосувати на практиці раніше набуті знання, завдяки чому вміння, якими оволодіватимуть учні, базуватимуться на знаннях. За такої умови спостереження, практичні роботи стають джерелом знань.
У нашому випадку використовуються такі практичні методи навчання як самостійна робота учнів, спостереження, екскурсія.
Спостереження молодших школярів під час практичних робіт істотно відрізняються від спостережень при використанні наочних методів саме результатом виконаної роботи. При застосуванні наочних методів учні стежать за дослідами, розглядають таблиці тощо; при виконанні практичних робіт діти спостерігають, виконуючи роботу самостійно: вимірюють, фільтрують, тощо.
Учнів треба привчати спостерігати за природними явищами й об'єктами. Застосовуючи дослідницькі методи, необхідно навчити дітей визначати істотні ознаки природних об'єктів. Практичні методи навчання відіграють вирішальну роль у формуванні навичок і вмінь як застосовувати знання.
Спостереження і досліди в навчальному процесі можуть виконувати дві головні функції – демонстраційно-ілюстративну (як правило, для закріплення знань, умінь, навичок) і дослідницьку (як засіб здобуття нових знань).
Залежно від характеру пізнавальної діяльності учнів словесно-практичний метод навчання може здійснюватись у межах загального педагогічного методу – пояснювально-ілюстративного, частково-пошукового або дослідницького. У зв'яз-ку з тим, що практична діяльність учнів відбувається в умовах самостійної робо-ти, слід вважати, що самостійна робота є головним змістом даної групи методів.
У практиці викладання природознавства самостійна робота учнів займає певне місце. Найчастіше застосовуються такі її види [5, 119]:
робота з книгою (підручником, словником, програмним посібником та іншою навчальною, довідковою, науково-популярною літературою);
лабораторні досліди, практичні заняття і побудова умовиводів на підставі їхніх результатів;
творчі завдання (складання колекцій, проведення окремих дослідів і спостережень під час роботи в гуртку юних любителів природи, на навчально-дослідній земельній ділянці тощо).
Завдання, що визначаються учням для самостійного виконання, повинні мати конкретну мету і викликати в них інтерес. Щоб викликати у дітей інтерес, потрібно для самостійної роботи підбирати цікавий або практично-спрямований матеріал, чи такі завдання, що мають дослідницький характер. На уроках самостійні роботи проводяться з різною дидактичною метою. Вивчати новий матеріал у процесі самостійної роботи можна лише тоді, коли учні мають достатньо опорних знань, щоб оволодіти цим матеріалом. При цьому учні можуть встановити зв'язки між ними.
Під час виконання самостійної роботи учні свідоміше засвоюють природничі уявлення і поняття, навчаються використовувати їх на практиці; у них формуються такі риси особистості, як акуратність, уважність, працездатність, уміння долати труднощі, розвивається спостережливість, самостійність та експериментальні вміння.
Організація самостійної роботи молодших школярів повинна спрямовуватись на вирішення таких завдань [5, 120]:
розвивати у дітей самостійність у пізнавальній діяльності;
навчати учнів користуватися набутими знаннями і вміннями.
Підручник для школярів – важливе джерело знань. Уміле його використання у процесі навчання відіграє чи не першорядну роль у підготовці учнів до самоосвіти. Отже, робота з підручником природознавства повинна бути поєднана з іншими видами самостійної роботи. Самостійному вивченню підлягає такий матеріал, до засвоєння якого учні теоретично підготовлені.
З перших уроків потрібно навчати молодших школярів працювати з підручником, тому робота над книгою – один із основних видів самостійної навчальної праці учнів. Організація роботи з підручником природознавства передбачає формування в учнів таких умінь:
вибирати суттєве, головне у тексті підручника;
виділяти другорядне або вже відоме;
визначати, про що нове дізнався;
пов'язувати новий матеріал з раніше вивченим, щоб уявити його в загальній системі знань, умінь і навичок;
встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між предметами, явищами, про які мовиться у статті;
відповідати на запитання, виконувати вправи, подані в кінці статті;
використовувати ілюстрації підручника як джерело знань;
переказувати текст своїми словами;
пов'язувати зміст статті із власним життєвим досвідом, наводити приклади.
Краще, щоб учень прочитував текст вголос і робив виписки окремих положень, тоді повнота сприйняття буде значно більшою.
Учитель повинен забезпечити і систематичну роботу з малюнком у підручнику. Для цього він підбирає ряд запитань, які дадуть можливість здійснити цілеспрямований аналіз малюнка та сприятимуть формуванню вміння розкривати його зміст. Така робота має велике значення для конкретизації уявлень про предмети та явища, що описані в тексті статті.
Під час підготовки до уроку вчитель повинен добре розібрати текст, який будуть читати в класі, зрозуміти спрямовуючу лінію його змісту. Необхідно також визначити ті слова, речення, які