Організаторам диких оргій для наших дітей на дискотеках, власникам телеканалів, авторам телепрограм, які щодня, щомиті з екранів телевізорів спопеляють душі наших дітей сценами насилля, рекламою алкоголю, пропагандою сексу; виробникам та продавцям алкоголю і наркотиків; творцям секс-продукції в Інтернеті тощо.

Непоінформованим або дезінформованим про християнську етику громадяни України, яких свідомо лякають християнською етикою, щоб маніпулювати їхньою свідомістю та використовувати, як споживачів алкоголю, наркотиків, теле- та порнопродукції тощо.

Не дивлячись на те, що християнська етика викладається певним чином в усіх областях України, здебільшого в Західному регіоні з початку проголошення нею незалежності, широка громадськість дуже слабо про цю справу поінформована. В українському суспільстві створено й штучно підтримуються численні шкідливі стереотипи стосовно викладання християнської етики в школі. До цього процесу активно залучаються некомпетентні журналісти, непоінформовані співробітники міністерства освіти, представники інших конфесій. Пересічних громадян України залякують неіснуючими проблемами, пов'язаними з викладанням християнської етики в школі, на кшталт, що викладання християнської етики в школах сприятиме насаджуванню релігії, а це заборонено Конституцією України, що християнську етику в школах викладатимуть священики, а це суперечить чинному законодавству, що дітей вчителі християнської етики силою водитимуть до православних храмів, а в класі може бути протестант, єврей чи представник буддизму, що на уроках християнської етики представників ісламу та атеїстів силоміць перетворю-ватимуть на християн. Яке жалюгідне невігластво! Яке віроломство! Ці та інші шкідливі стереотипи вкоренилися у свідомості осіб, які виховані на науковому атеїзмі, займають чільні місця в керівництві держави, освіті та педагогічній науці і слабо орієнтуються в ситуації з викладанням християнської етики в українській школі. Наведемо деякі найбільш поширені і шкідливі з цих стереотипів [9].

СТЕРЕОТИП І: В Україні церква відокремлена від держави, а тому Християнська етика як предмет, який носить релігійний характер, не може викладатися в школі.

Дійсно, в нашій державі існує принцип відокремлення держави від церкви, який і забезпечує свободу релігійного волевиявлення людини, гарантує відсутність переслідування за релігійними ознаками, але, головне, забезпечує рівність релігійних конфесій перед державною і відсутність пріоритету держави щодо жодної з них.

Правда і те, що Християнська етика в своїй глибинній суті ґрунтується на Божественному одкровенні для людини. Творець світу і людини через Біблію передав людству систему побудови міжлюдських стосунків для забезпечення щасливого і гармонійного життя на Землі. Саме тому Християнська етика є найдосконалішою з усіх відомих людству етичних систем, що не лише регулює міжлюдські стосунки тут на Землі, а й готує людину до життя вічного.

Християнські моральні цінності є спільними для всіх християнських конфесій, і фактично не викликають у них заперечень [9].

Водночас, Християнська етика не суперечить загальнолюдським цінностям, а є їх основою. Крім того, вона не входить у протиріччя з найважливішими етичними цінностями основних релігій світу.

Не потрібно забувати, що Християнські етичні цінності є невід'ємною складовою частиною української національної культури, вони довели свою неперехідну вартість упродовж багатьох століть існування українського етносу.

Крім того, Християнські етичні цінності продемонстрували свою ефективність у житті багатьох зарубіжних народів.

Водночас Християнська етика жодною мірою не передбачає залучення дітей до релігії, а має на увазі виключно їх ознайомлення з християнськими морально-етичними цінностями. Прагнення окремих конфесій, релігійних груп та вчителів певною мірою перетворювати школу у сферу конфесійного впливу є вадою викладання, ознакою непідготовленості вчителя або прагненням свідомо маніпулювати дитиною, тому у цьому випадку адміністрація школи має приймати адекватні міри.

І, нарешті, Християнська етика є необхідною в Україні, оскільки тут відсутня достатньо ефективна концепція виховання шкільної молоді, яка могла б активно протистояти згубним впливам телебачення, Інтернету, вулиці, наркоманії тощо.

СТЕРЕОТИП ІІ: В українських школах слід запровадити світський предмет "Етика", який власне і вирішить всі проблеми: в концентрованому і синтезованому вигляді ознайомить учнів з морально-етичними цінностями, примирить конфесії, позбавить втручання церкви в школу.

Немає сумніву в тому, що світський предмет "Етика" абсолютно правомірний і прийнятний в школі, але він може успішно викладатися лише у відносно благополучному в моральному відношенні суспільстві, в якому успішно функціонують і доповнюють одна одну традиційні для зрілого суспільства виховні інституції – сім'я, школа, громада, церква. На жаль, в українському суспільстві ці суспільні інституції з різних суспільно-історичних та економічних причин слабо виконують свої функції. Найважливіша з них – сім'я взагалі знаходиться в кризовому стані: вимушене заробітчанство розкидало багатьох батьків по світу; різного характеру труднощі зруйнували сім'ї, зробивши їх неповними; пристрасть багатьох батьків до алкоголю зробила чимало дітей фактично безбатченками; в сім'ях, де батьки знаходяться в сім'ї, вони зайняті переважно матеріальним виживанням; немало й таких, що не володіють належними знаннями про виховання своїх дітей. Інша виховна інституція – церква, і зокрема, православна церква, як найбільш масова в українському суспільстві конфесія ослаблена міжцерковними чварами, слабо володіє сучасними методами євангелізації і швидко втрачає прихожан. Її недільні школи нечисленні і слабо забезпечені викладацькими кадрами та навчально-методичною літературою. Українська громада ж ще проходить етап становлення, тому недостатньо ефективно займається вихованням дітей [9].

Отже, вся надія суспільства на школу, яка однак, відкинувши комуністичну ідеологію ще не володіє достатньо ефективною новою виховною ідеологією, концепцією виховання, належним комплексом ідеалів та цінностей. Тому саме в школах має викладатися християнська етика, ефективний навчальний предмет, який компенсує певною мірою бездіяльність або недостатню ефективність традиційних суспільних виховних інституцій.

СТЕРЕОТИП ІІІ: Християнська етика за кордоном