Дійсно різні релігійні конфесії європейських країн та США мають потужну та розгалужену систему конфесійних шкіл, які створювалися століттями. Вони мають можливість реалізовувати конфесійний виховний вплив на молодь, коректувати негативний суспільний вплив, прищеплювати відповідні морально-етичні цінності молоді.

Проте використання християнських цінностей в багатьох державах світу не обмежується лише недільними школами, але використовуються для цієї мети і державні школи. Водночас ставлення за рубежем до ролі релігії та релігійного виховання з погляду його запровадження в програму загальноосвітньої державної школи не є однозначним у різних країнах Європи. Аналіз духовно-морального виховання в Європі дає підстави зробити певні висновки у цьому питанні:

1. У школах більшості розвинених європейських держав релігійне виховання безперервно відбувається впродовж багатьох століть.

2. Різні історико-політичні обставини в окремих країнах Європи спричинили різні підходи до релігійної освіти в школі.

3. Предмет, який призначений для релігійної освіти, має різні назви у різних країнах: релігія (Бельгія, Греція, Іспанія, Фінляндія), навчання християнської моралі (Данія), основи релігії (Австрія, Норвегія, Нідерланди), релігійне навчання (Швеція, Ісландія), релігійне виховання (Португалія, Великобританія, Німеччина), релігія та етика (Люксембург), релігійні рухи (Нідерланди).

4. Спостерігаючи за сучасною ситуацією в Європі, можна визначити характер ставлення освітян до релігійної освіти в різних країнах як:

Перші два підходи характерні для більшості економічно розвинутих європейських країн, останній – країнам постсоціалістичного табору і деяким розвиненим країнам.

СТЕРЕОТИП ІV: Християнську етику в Україні, як і за кордоном, слід викладати лише в конфесійних недільних школах.

Досить підступна, як для України, рекомендація. Пропонуючи для України використовувати викладання християнських цінностей лише в недільній школі, означає свідоме значне звуження і збіднення цього процесу, адже недільні школи в Україні

а) недостатньо укомплектовані кваліфікованими вчителями;

б) в них є проблеми з навчально-методичними матеріалами;

в) приміщеннями; г) школи зазвичай є малочисленими

д) відвідування у них факультативне:

ж) не всі конфесії мають належну сітку недільних шкіл та відповідний в них рівень викладання [9].

СТЕРЕОТИП V: Християнська етика обов'язково породжує міжконфесійний та міжрелігійний конфлікт. Християнська етика будується на спільних для основних християнських конфесій моральних цінностях. Крім того вона не суперечить основним моральним цінностям основних релігій світу. Грамотне викладання християнської етики, яке здійснюється спеціально підготовленими вчителями, на основі затверджених програм і навчально-методичних матеріалів, під належним контролем освітніх органів, батьків та громадськості ніколи не приведе до якихось більш-менш гострих конфліктів, які не можна було б розв'язати.

Проти християнської етики не заперечують представники, інших релігій, зокрема, ісламу, які стверджують, що їхні діти на заняттях з християнської етики можуть почерпнути лише хороше. Тривалий (з 1998 р.) досвід викладання хрис-ти-ян-ської етики в школах Рівненщини як неконфесійного предмета не виявив яки-хо-сь конфліктів, навпаки християнська етика сприяла конфесійному порозумінню.

СТЕРЕОТИП VІ: В Україні відсутні програми з Християнської етики та навчально-методичне забезпечення з предмету.

В Україні дійсно відсутні програми з християнської етики, затверджені Міністерством освіти. Проте існують регіональні програми, зокрема, підготовлена у Львові, адаптована в Рівненській області, погоджена з основними релігійними конфесіями, освітянськими органами, яка успішно функціонує і вдосконалюється упродовж декількох років.

Є проблема з навчально-методичним забезпеченням. Проте сьогодні в Україні існують навчально-методичні посібники для всіх класів від першого по одинадцятий. Зокрема, напрацьовані і видані навчально-методичні в Національному університеті "Острозька академія", які певним чином забезпечують потреби вчителів християнської етики [9].

СТЕРЕОТИП VІІ: В Україні немає кому викладати предмет "Християнська етика", тому в класи прийдуть священики і почнуть пропаганду своїх конфесій.

Дійсно фахівців з християнської етики не готують в жодному ВНЗ України, бо немає такої спеціальності в переліку спеціальностей. Але в Львівському катехітичному інституті, на курсах при Івано-Франківському та Тернопільському обласних інститутах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. На Рівненщині у Національному університеті “Острозька академія” викладачів готують на базі вищої педагогічної освіти в рамках акредитованої за рівнем "магістр" спеціальності "релігієзнавство" [9].

СТЕРЕОТИП VІІІ: В Україні слід запроваджувати викладання не Християнської етики, а Етику релігій, яка є тотожною дисципліною.

Шкідлива ілюзія і добре придуманий спосіб, щоб ліквідувати Християнську етику, перетворити курс на заняття з релігієзнавства, похоронити сподівання на швидке духовне одужання української молоді та суспільства. Знову ж таки Етика релігій корисний сам по собі предмет у більш благополучному в моральному розумінні суспільстві, в якому пропорційно представлені різні релігії світу. На етапі ж становлення української державності, в країні, де історично, кількісно, культурологічно домінує християнство, має викладатися християнська етика. В рамках цього курсу учні можуть бути ознайомлені з основами етики інших релігій. А в місцях скупчення представників інших релігійних менших місце релігійної етики конкретних конфесій має бути значно збільшене.

В основі християнської етики лежить любов. Незалежно від статі, кольору шкіри, релігії. Навіть до ворогів. В якій ще педагогічній концепції чи етичній системі проголошуються такі високі моральні цінності і принципи, як в християнстві?

Сьогодні в Україні ще існують передумови для збереження християнської етики в школі. Християнська етика має бути в школах і слугувати наріжним каменем виховання української молоді і держави. Вона є невід'ємним стратегічним завданням нашої держави, основою її успішної розбудови.

Висновки

Дослідивши християнську мораль як чинник виховання сучасної молоді, можна зробити наступні висновки:

1. Осмислення християнської духовної традиції є актуальним напрямом сучасних наук про людину – філософії, етики, релігієзнавства, правознавства, культурології. Зростання інтересу вітчизняних науковців, діячів культури, правознавців до цінностей християнського світорозуміння зумовлено двома