Однією з важливих проблем сучасної національної школи є громадянське виховання. Сьогодні воно знаходиться в стадії розробки наукових концепцій, апробації форм і методів, пошуку пріоритетів. В останні роки в зв'язку з проголошеною деполітизацією, складними політичними процесами, що відбувались в державі, проблема громадянського виховання звучала досить стримано: її обходили, замовчували, уникали. Основною консолідуючою ідеєю була проголошена ідея гуманізму як провідна цінність для об'єднання більшості народу в складний період переорієнтації суспільних цінностей.
Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціальне, політичне і юридичне дієздатною та захищеною.
Покликане воно виховувати у молодої людини високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молодому віці, під впливом загальнонародних, національних цінностей, у взаємодії особистості із суспільством, яке на кожному етапі представляють сім'я, школа, різноманітні колективи.
Орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особистісними якостями і рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток.
Сучасне розуміння патріотизму зумовлене соціальним замовленням Української держави в галузі освіти й виховання, котре конкретизується у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), "Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти" й "Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності".
У структурі патріотизму старшокласників можна виділити когнітивний, етноідентифікаційний, емоційно-мотиваційний та практичний компоненти, які в своїй сутності і віддзеркалюють саме поняття.
Література