У процесі формування патріотичних рис та якостей особистості варто звернути особливу увагу на відбір методів навчально-виховної діяльності, які стимулюють процес засвоєння патріотичних знань, вироблення волі в їх практичній діяльності, що передбачає поєднання знань та переконань. У практиці роботи вчителів сучасної школи можна виділити деякі ефективні методи, що сприяють формуванню патріотичних переконань: методи організації навчально-пізнавальної діяльності; методи формування свідомості особистості; стимулювання навчально-пізнавальної діяльності; методи організації діяльності учнів і формування досвіду поведінки; методи контролю та самоконтролю в навчанні; методи стимулювання діяльності, поведінки учнів.

Наведені методи навчання та виховання допомагають організувати внутрішню, тобто психологічну, діяльність старшокласників, систематично впливати на формування їх свідомості, світогляду, духовності та виховання патріотичних рис.

Процес формування патріотизму спирається на виокремлення певних ознак, які визначають творчу діяльність педагога: педагогічне передбачення у формуванні національно-патріотичних рис; прогнозування ускладнень в процесі спілкування "викладач-учень"; схильність вихователя до оптимальності вибору спільних творчих дій; вимогливу доброту педагога у процесі навчально-пізнавальної діяльності.

В цілому педагог в своїй практичній діяльності має реалізувати такі завдання: 1) розкриття для кожної особистості поняття патріотизму, любові до свого народу, до рідної Батьківщини; 2) формування патріотичних переконань в учнів, обґрунтування необхідності їх постійного удосконалення в реальних умовах навчально-пізнавальної діяльності; 3) використання реальних соціально-педагогічних умов у процесі реалізації завдання національно-патріотичного виховання особистості; 4) застосування нових наукових досягнень у практиці патріотичного виховання особистості, активізація шляхів підвищення ефективності національно-патріотичного виховання учнів у сучасній школі.

Ефективність різних форм та методів формування патріотизму зумовлюється цілою низкою педагогічних умов, які є визначальними при застосуванні комплексу форм, методів і засобів у різних педагогічних ситуаціях, на певних етапах проведення виховної роботи. Головними з них у процесі формування патріотизму старшокласників слід вважати:

а) відповідність форми і змісту формування патріотизму (форма проявляє своє організаційне призначення, силу і ефективність лише в поєднанні з глибоким змістом, оскільки поза багатим, яскравим, насиченим прикладами і захоплюючим змістом вона втрачає свій сенс і значення); у цьому проявляється їх діалектична єдність, взаємозв'язок і взаємозалежність;

б) форма не повинна бути нейтральною чи пасивною до педагогічних прийомів щодо формування патріотизму;

в) тісний зв'язок організаційної форми з життям і повсякденною діяльністю юнаків і дівчат, оскільки відособлені, відірвані від життя форми неминуче призводять у старшокласників до поверхового ставлення до життя, вихолощення патріотичного змісту у виховній роботі, до заорганізованості, незадоволення й скептицизму;

г) сприяння форм патріотичному вихованню юнаків і дівчат в активній діяльності, оскільки саме у практичній роботі юнаків і дівчат найвиразніше проявляється їх особисте ставлення до подій, людей, фактів. Слід зауважити, що у процесі творчої діяльності у старшокласників формуються необхідні уміння та навички, нагромаджуються відповідні знання, життєвий досвід;

д) спрямованість форми на встановлення ділових контактів і створення неформальних взаємин в учнівських колективах та поза школою. Це забезпечує широке спілкування юнаків і дівчат, зокрема з учасниками бойових подій, ветеранами армії і флоту, вченими, громадськими діячами, офіцерами та воїнами Збройних Сил України, ветеранами праці, визначними людьми міста Житомира та області. Багатство спілкування і взаємин сприяє формуванню активної особистості, розкриває невичерпні можливості для розвитку у школярів індивідуальних рис характеру, формування загальнолюдських моральних цінностей, нагромаджених старшими поколіннями;

є) емоційність і виразність форм патріотичного виховання, оскільки багатий зміст, актуальна і важлива тема не дадуть належного виховного ефекту, якщо вони подаються учням естетично невиразно, неемоційно.

є) відсутність шаблонного копіювання форми і механічного перенесення її в той чи інший шкільний колектив, якою б захоплюючою, цікавою і виразною вона не була. Тобто при виборі конкретної форми патріотичного виховання слід виходити із завдань, які стоять перед старшокласниками, класом, школою, враховувати місцеві традиції, особливості подій, що відбуваються в країні.

ж) правильне планування й розподіл форм патріотичного виховання протягом навчального року. Плануючи досягнення виховних результатів, кожний вихователь має чітко визначити мету, завдання, основні етапи підготовки, порядок і терміни проведення виховних проектів, а також склад учасників і відповідальних осіб. Важливим є підбиття підсумків їх проведення;

з) тісний зв'язок організаційних форм патріотичного виховання з іншими формами виховної діяльності, оскільки експериментальний досвід засвідчує, що тільки різноманітність форм, об'єднаних в певну систему, може принести високі виховні результати;

і) застосування різноманітних форм, виходячи з певних закономірностей, що випливають з мети, змісту, принципів і методів патріотичного виховання [29, 102-103].

Система національно-патріотичного виховання учнів дозволяє формувати в майбутніх громадян патріотичну свідомість, розвивати інтелект особистості для активної участі в навчально-пізнавальній діяльності, виробляти активну громадянську позицію, реалізувати її в практичній діяльності.

Висновки

Отже, від початків громадянство означало міру визнання соціальної значущості людини, її долученості до спільноти.

Громадянство – правова належність особи державі; постійний правовий зв'язок особи з державою, що виявляється в їхніх взаємних правах та обов'язках.

Громадянин є членом владно організованого суспільства. Ознакою громадянськості, громадянською чеснотою є здатність особи ґречно ставитися до існуючих в суспільстві норм, дотримуватися їх, визнавати й шанувати суспільні авторитети, виконувати обов'язки перед громадою.

Громадянськість – світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і поважанням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю і вмінням домагатися дотримання власних прав, вимагати від держави виконання Ті функцій, відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом.

Сьогодні в умовах величезних змін в соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови в сфері виховання, мета якого-формувати людину, давати прогрес людському