Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





1

Інтерактивні технології колективно групового навчання

Вступ

Сьогодні перед вищою освітою стоїть завдання підготовки учнів, студентів, які вміють творчо мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору. Для розкриття творчих можливостей учнів та студентів, задоволення їх особистих та суспільних інтересів, викладачу необхідно володіти методиками, які стимулюють конструктивно-критичне мислення, розвивають творчі здібності. Цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Вони захоплюють студентів, пробуджують бу них інтерес і мотивацію, навчають самостійному захопленню і діям.

Інтерактивні технології навчання можна класифікувати в основні чотири групи. По-перше, кооперативне навчання. Найпоширенішими методами цієї групи є робота в парах під час проведення письмових опитувань, тестування, виконання завдань; синтез думок для вирішення складних проблем під час практичних занять; пошук скарбів при проведенні семінарських занять; коло ідей при вирішенні суперечливих питань. Такі методи співпраці не дають можливості студентам ухилятися від виконання завдань, сприяють розвитку навичок спілкування у групі, критично мислити, переконувати. По-друге, колективно-групове навчання, при якому використовуються методи: мікрофон; мозкова атака при вирішенні проблемних завдань: аналіз ситуацій при вивченні деяких аналітичних понять; дерево рішень при аналізі конфліктних ситуацій. Ці методи допомагають студентам висловити свою думку. По-третє, ситуативне моделювання. До цієї групи можна віднести імітаційні ігри-тренінги та рольові ігри. Четверта група – це опрацювання дискусійних питань. Тут можна застосовувати методи: займи позицію (власна думка) та дискусія. Ці методи вчать студентів відстоювати власну думку, вести дискусію, стимулюють до розвитку критичного мислення, поглиблюють знання з обговорюваної теми.
Інтерактивні моделі навчання допомагають урізноманітнити навчальний процес, зробити його більш цікавим для студентів. Але від викладача використання таких методів потребує серйозної підготовки.

1. Інтерактивні методи навчання

Успішному формуванню в учнів досвіду творчої діяльності сприяють методи навчання, які характеризуються:

Практичною спрямованістю на основі розроблених підходів до визначення складності творчих завдань, їх систематизації;

Здатністю оптимально поєднуватися;

Забезпеченням необхідних педагогічних умов для їх реалізації.

Підґрунтям такого навчання є активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активного спілкування : учня з учнем, учня з групою учнів, учня з учителем., учителя з представником групи, учителя з групою учнів, учителя з класом. Таке навчання в методиці одержало назву комунікативно-діалогового або інтерактивного. Тому й методи, які використовують під час такого навчання, також називають інтерактивними.

Термін «інтерактивні методи» відносно новий. Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. «Inter» (англ.) – взаємо-, «act» (англ.) – діяти. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно інтерактивним може бути метод, під час використання якого той, хто навчається, є учасником, що здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо., тобто виступає не тільки слухачем а й бере активну участь у тому, що відбувається, власне, є активним учасником навчального процесу.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організується на засадах постійно активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання , консультант, який не «замикає» навчальний процес на собі. Необхідними умовами в процесі інтерактивного навчання є чіткий план дій і конкретні завдання для учня і вчителя, співпраця між учнями класу, між учнем і вчителем. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу й дають змогу:

полегшити процес засвоєння програмового матеріалу;

активізувати навчальну діяльність учнів;

формувати навички аналізу навчальної інформації, творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу;

формулювати власну думку, правильно її висловлювати, додавати свою точку зору, аргументувати та дискутувати;

моделювати різні ситуації й збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

вчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;

налагоджувати конструктивні стосунки в групі, визначити своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компромісів;

знаходити раціональні шляхи розв’язання проблем, формувати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співпраці тих, хто навчає, і хто навчається, вчить їх конструктивно взаємодіяти, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

На сьогодні в Україні описано щонайменше 5 груп методів, у кожній з яких нараховується до 10 різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від учителя насамперед належної обізнаності. До того ж кожен із методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов’язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що не можливо без спеціальної фахової підготовки вчителя-словесника до організації інтерактивного навчання.

2. Технологія колективно-групового навчання

До цієї групи відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всієї академічної групи. Залежно від змісту та мети навчання в КМСОНП можливі такі варіанти колективно-групового навчання

1. „Коло”. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги студентів до складання або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань. Викладач має заохочувати всіх студентів до рівної участі та дискусії.

Для цього бажано розташувати стільці або аудиторні столи по колу. Вся академічна група обговорює ситуацію, проблему чи подію, що стосується якоїсь певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначити зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Студенти висловлюються за бажанням. Обговорення


Сторінки: 1 2 3