Гра

Діяльність Спілкування

Суб’єктно-об’єктні відношення Суб’єктно-суб’єктні відношення

Інтелектуальні ігри Рольові ігри

Роль – це завжди дія, в основі якої спілкування (Смєлкова)

Важливо визначити місце і не применшити роль репродукції в навчально-ігровому процесі. Стабільне використання репродукції стимулює мнемічні функції мозку. Ігри репродуктивного типу займають відповідну нішу на етапі актуалізації знань, слугують допоміжним засобом для формування високого базового інтелектуального порогу як фундаменту для творчості. „Мета їх – відтворити в пам’яті, поглибити, удосконалити учнівські знання” (Осадчук, 105). В той час творчі форми, ігрові завдання пошукового, дослідницького спрямування працюють на систематизацію, узагальнення, простіше кажучи „впорядкування” навчального змісту. Саме вони мають на меті закласти дидактичні здобутки в певну понятійну комірку. „Творчі - ігри, які готують до пізнавальної діяльності в процесі виконання завдань. Мета їх – виявляти нові випадки прояву загального в конкретному; застосовувати узагальнення до пояснення суперечливих явищ імітованого процесу; використовувати узагальнення і систематизацію для виконання навчальних завдань у нестандартних і стандартних ситуаціях”. (Осадчук, 105)

До репродуктивних належать:

головоломки: ребуси, криптограми, кросворди, чайнворди, шаради;

настільні ігри: доміно, лото, ігри з кубиками і т.д.;

ігри-змагання – мозкова атака репродуктивного плану – в основному запозичені з телебачення: „Слабка ланка”, „1мільйон”, „9 вал”, „Що? Де? Коли?”, вікторини.

Рухливі народні дитячі ігри, на основі яких можливі літературні естафети, ігри з м’ячем і т.п. (вірогідно бінарного типу) – також передбачають розвиток швидкості репродуктивних реакцій.

Які ж форми ігрового навчання належать до творчого розряду? Наявність ігрового поля зчаста зумовлюється двома факторами: моделюванням ігрового об’єкта, імітаційними процесами з одного боку, а також власне ігровими технологічними закономірностями з іншого. При цьому екзистенція гри можлива і при відсутності імітації. За характером імітації, а точніше за відсутністю чи наявністю її можна виділити рольові та нерольові ігри чи завдання. „Слід відзначити, що гра у багатьох випадках передбачає імітацію...” Імітаційна гра містить і ознаки гри: специфічні правила, прагнення до мети. „Відповідно, навчальна гра отримує риси, характерні для учбових задач на імітацію і аналіз конкретних ситуацій; в таких випадках вживається термін імітаційні навчальні ігри”(Маргуліс, 48).

Для співвіднесеннення імітаційних (рольових) ігор до певного родового розряду прослідкуємо особливості характеру ігрової імітації. Маргуліс Є. Д. наголошує на абстрагованому характері ігрового моделювання: „Вирізняльну ознаку гри становить наявність правил, які не зумовлені природою імітованих об’єктів”(Маргуліс, 48).

Ігрова імітація, на відміну від неігрової, підлягає ігровому регламенту і, „якщо цінність імітації тим вища, чим ближча вона до реального об’єкта, то для гри моделювання носить більш абстрактний характер” (Маргуліс, 48). Імітування у грі більш абстраговане, близькість до реального об’єкта не становить необхідності, а отже відбувається „підміна” первісного об’єкта. Висновок: ігрова імітація перетворює об’єкт наслідування, створює новий „квазіоб’єкт”. Таке судження дає нам право стверджувати про творче начало ігрової імітації (вважати ігрову імітацію перетворюючим процесом). Відповідно, рольові ігри становлять вид творчих ігор.

У рольових іграх учень-гравець асоціює себе з самообраною або призначеною з боку роллю. Процес імітації одразу ж передбачає момент творчості – так зване входження в роль, ототожнення або не ототожнення образу із собою (приміряння ролі), усвідомлення характеру персонажа та його образу загалом. У колективних іграх на зразок КВК, „Що? Де? Коли?”, уроку-суду учні „одягають” на себе ролі не лише персонажів художніх творів, а й необхідних з точки зору ігрової мети персонажів з навколишнього соціуму (психолог, детектив, суддя, адвокат, філософ і т. д.). Імітаційні ігри близько межують з театром та іншими видами інсценізації, які теж побудовані на імітаційній основі.

У нерольових іграх імітація відсутня, хоча є азарт, змагальність, ігрові правила і т.д., проте ігрове полотно не підлягає рольовому структуруванню.

До рольових можна віднести переважну більшість творчих ігор: рольова дискусія, ділова (моделююча) гра, інсценізація, психотехнічні вправляння і т. д.

До нерольових – ігри репродуктивного характеру – головоломки, лабіринти, доміно... та творчі – усне малювання, асоціативні ігри на уяву, ігри для розвитку мисленнєвих процесів. Таким чином, рольове структурування детермінує виникнення перетворювальних дій і не може проходити в репродуктивному руслі, тобто розподіл позицій?? у поєднанні двох видів опозицій репродуктивні/творчі та рольові/нерольові виглядатиме так :

нерольові репродуктивні ігри;

нерольові творчі ігри;

рольові творчі ігри.

Рольові творчі ігри пов’язані з інтерактивними технологіями, найпоширенішим видом яких є ділова гра (запропонована американськими педагогами в 1956 році для тренування майбутніх бізнесменів). Рольові дискусії, наукові конференції, блеф-клуби перенесені і на літературну площину. І оскільки, як вже було сказано вище, в плані літературному такі види охоплюють ширше семантичне поле, дозволимо собі назвати їх моделюючими. Творче начало містять „психологічна корида”, „психологічні тестування” і т. д. Дотичними є „мозкова атака” (психологічна) та інші ігри Щербаня П. М., що слугують швидкою психологічною допомогою учням у сприйманні художніх образів.

Т.Хайруліна та Н.Зінченко виділяють серед моделюючих ігор окремим підрозділом ситуаційні (ситуативні) ігри. Інші педагоги часто поміщають на одній паралелі з ігровими сферами аналіз конкретних ситуацій (АКС), помічаючи тут ігрові елементи – умовність ситуації та присутність рольового структурування. Смєлкова називає АКС як структурний елемент рольової гри (ситуація, вчинок – його аналіз, оцінка через групове обговорення – відгук-реакція, альтернативне вирішення). Це своєрідна міні дискусія. За умовою гри подія нібито відбулася у класі. Комунікативний лідер оприлюднює проблемне питання, веде діалог, вкінці підводить