словесниками у процесі вивчення літератури, і мета його майже тотожна: розкріпачення, зняття напруги, подолання апатії, відчуженості учнів. Він також служить засобом емоційної активізації учнів перед виконанням неігрової форми роботи. Таким чином, ігрову дію, ігровий прийом також слід відносити до розряду ігрової діяльності.
В. Ігрові завдання передбачають часову і просторову організацію. Оскільки урок має часовий регламент, навчальні ігри, що проводяться на уроках, обмежені у часі. Тобто, маємо ігри з часовим регламентом („Перший мільйон”, „Що? Де? Коли?”...) і без часового регламенту (доміно, лото, самостійні домашні ігрові завдання...). За аналогією розрізняємо ігри без просторової регламентації і з просторовим регламентом, до прикладу – настільні.
Г. За ступенем регламентації моторики:
Не освоєний належно пласт ігрової діяльності на уроках літератури – рухливі ігри. Ситуація зумовлена недоліками організації шкільного побуту (недосконалість класних приміщень та велика кількість учнів у класі). Наразі є деякі перспективи використання даної групи ігор в літературних гуртках.
Універсальним джерелом для розробки таких ігор, перенесення технологічного сюжету на літературний ґрунт є дитячі народні ігри та забави.
Ґ. За дидактичним завданням???навчальними кроками\етапами, відповідно до змісту та навчальної мети ігрові завдання можна поділити на підвиди, характерні для завдань з літератури загалом (за Є. Пасічником).
Для образної конкретизації (усне малювання, лабіринт, асоціативні ігри...), що проясняють предметний зміст та структуру художнього твору.
Для концептуального розуміння твору та авторської позиції (рольова дискусія, ділова гра, дослідницько-пошукові форми).
Для розуміння образів персонажів (психологічні тестування, швидка психологічна допомога – Щербань).
Для сприймання твору в єдності змісту і форми, розуміння ролі художніх прийомів, художньої деталі (теоретичний лабіринт, асоціативні ланцюжки, асоціативна парадигма – Є.Заїка).
Для засвоєння системи теоретико-літературних понять на основі операцій розпізнавання, зіставлення, інтерпретації, застосування (кросворди, теоретичний лабіринт, дослідницькі ігри).
Для розвитку зв’язного мовлення – ігри на конструювання художніх образів, картин (інсценізація, складання сценарію, усне малювання...)
І насамкінець декілька концептуальних позицій щодо систематизації ігрової діяльності. Відносність використаного класифікаційного підходу зумовлена полісемантикою поняття навчально-ігрової діяльності і, як наслідок, екзистенцією різнобічних класифікаційних трактовок. Тенденція до виділення як превалюючої паралелі репродукція/творчість продиктована стратегічною метою вивчення літератури – вирощуванням креативної свідомості учня.
Семенов, розділяє комбінаторні ігри(відсутність елемента випадковості, рівноцінність вихідних позицій всіх учасників), в цих іграх визначальні є операційні правила, згідно з якими учасники здійснюють ходи. Ймовірнісні ігри: їх розвиток є невизначений виключно через випадкові причини – рулетка. Стратегічні ігри – на першому плані – організаційно-управлінські правила, ці ігри , як правило, передбачають рольову поведінку, тому їх називають ще рольовими. Ігри-драматизації, ситуаційно-рольові ігри. Імітаційні ігри – „модель яких містить водночас всі три джерела невизначеності ігрового процесу (комбінаторний, імовірнісний, стратегічний)” (Семенов, стаття, 65).