Реферат на тему:

Корекція мовленнєвого розвитку учнів з легкою розумовою відсталістю у процесі аналізу художнього твору через особистісно зорієнтований принцип організації навчання

План

Значення мовлення для розвитку особистості учнів з легкою розумовою відсталістю та його особливості.

Шляхи корекції мовленнєвої діяльності в процесі аналізу художнього твору.

Особливості побудови запитань.

Словникова робота.

План твору.

Переказ і його роль в корекції мовленнєвого розвитку.

Висновки.

Значення мовлення для розвитку особистості учнів з легкою розумовою відсталістю та його особливості.

Мовлення – необхідна основа людського мислення. Мовлення служить основним засобом спілкування людей. Мовлення є засобом регуляції психологічної діяльності людини. Велику роль відіграє мовлення у формуванні і протіканні вольових процесів, а також емоційних переживань.

Діти з легкою розумовою відсталістю, не маючи ні пошкоджень слуху, ні різких аномалій будови мовленнєвих органів, оволодівають мовленням значно пізніше своїх ровесників, що розвиваються нормально. Мовлення цих дітей характеризується бідністю лексичного запасу, переважанням пасивної лексики над активною. Самостійно побудовані зв'язні висловлювання характеризуються порушенням зв'язку слів у реченнях, переважанням простих непоширених речень, неадекватними вираженнями слів. На уповільнений розвиток мовлення впливає і характерний для цієї категорії дітей загальний моторний недорозвиток. Порушення моторики позначається на довільності вимови звуків та слів, оскільки для цього потрібен високий рівень координованості рухів органів мовлення. У дітей з легкою розумовою відсталістю внаслідок недорозвитку психіки збагачення досвіду протікає уповільнено і спотворено. Дитина не відчуває необхідності у мовленнєвому спілкуванні з оточуючими.

В усному мовленні більшості дітей з легкою розумовою відсталістю основні виразні засоби представлено недостатньо. Їх мовлення монотонне, бідне інтонаціями, насичене неправильними наголосами, непотрібними паузами.

У збудливих дітей спостерігається надмірно прискорене мовлення, яке являє собою потік слів та звуків переплутаних, незакінчених, проковтнутих. У загальмованих, сором'язливих або слабких – мовлення буває патологічно уповільненим. Вони говорять тихо, мляво, розтягуючи слова.

Порушення темпу мовлення ускладнює його сприймання і знижує можливості спілкування. Невміння дітей з легкою розумовою відсталістю користуватися інтонацією позбавляє їхнє мовлення емоційності.

Характерні для дітей з легкою розумовою відсталістю мовленнєва замкненість, намагання ухилятися від спілкування значно ускладнюють процес розвитку та корекції їхнього зв’язного мовлення.

Вагомим моментом, який ускладнює ці причини є недостатня мотивація їхнього мовлення. Діти відчувають сенс і потребу розповісти про щось, відповісти на запитання, попросити про послугу, пояснити свої прохання, бажання, якщо вони зайняті активною практичною діяльністю. Коли діяльність і висловлювання за своїм змістом близькі до побуту учнів, мотиви усного мовлення виникають легше, ніж в умовах словесних вправ.

Створення мовного середовища, спеціальна організація мовленнєвих ситуацій у спеціальній шкалі є головними умовами успішної роботи з розвитку та корекції зв’язного мовлення.

Мовлення в учнів з легкою розумовою відсталістю формується та коригується на уроках читання, мови, розвитку зв’язного мовлення, на яких мова, мовлення є не тільки засобом спілкування, а й предметом вивчення.

2. Шляхи корекції мовленнєвої діяльності в процесі аналізу художнього твору.

Корекція мовленнєвого розвитку здійснюється впродовж усього періоду навчання учнів у спеціальній школі.

Важлива роль надається урокам читання, на яких відбувається робота над корекцією мовлення та формування в учнів прийомів розумової діяльності, за допомогою яких відбувається засвоєння змісту прочитаних творів, збагачення словникового запасу, розвиток мислення.

Для розвитку та корекції мовлення необхідно використовувати сучасні освітні технології, зокрема особистісно зорієнтований принцип організації навчання.

Особистісно орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Метою особистісного орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в ставленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвиток дитини, підготовки її до життєтворчості.

Як головні можна виділити такі завдання:

розвинути індивідуальність пізнавальні здібності кожної дитини;

максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний (суб’єктивний досвід дитини);

допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;

сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя.

Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно орієнтованих систем та технологій.

Читання й аналіз твору є надзвичайно складною мисленнєвою діяльністю. Основне місце в ній займають такі розумові операції як аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення. У дітей з легкою розумовою відсталістю саме ці психічні процеси через органічні порушення мозку значно ушкоджені.

У спеціальній школі урок читання включає такі основні етапи: підготовка учнів до читання твору, читання твору вчителем та учнями, аналіз змісту прочитаного, переказ.

Метою підготовчої роботи є пробудження в учнів інтересу до теми художнього твору, забезпечення найбільш повного і правильного засвоєння їх змісту. Для цього використовую різні види і прийоми навчальної роботи.

Найпоширенішими з них є:

вступна бесіда;

розповідь;

використання наочних посібників;

словникова робота.

Засвоєння змісту прочитаного твору є результатом поєднання емоційно забарвленого його сприймання та логічного розмірковування. Метою цього етапу є якомога повніше довести до свідомого розуміння учнями змісту твору, сприяння засвоєнню тих образів і думок, які цей твір містить.

Основним методом роботи над змістом твору є бесіда з вибором і перечитуванням відповідних частин тексту. Текст аналізується найчастіше індуктивним шляхом, тобто від часткового до загального. Цей шлях для дітей з легкою розумовою відсталістю є легким, оскільки внаслідок послідовного розбору вони звертають увагу на окремі життєвоважливі моменти і поступово підходять до розуміння твору в цілому, до узагальнення його змісту в основній думці чи темі.

Запитання формулюю так, щоб вони були спрямованими на виявлення основних елементів змісту. Правильні послідовні запитання сприяють розвиткові та корекції мовлення учням. Відповідаючи на запитання вчителя, вони вчаться продумувати відповідь, підкріплювати її