Допомагає учням у переказі цілеспрямована бесіда ,перечитування уривків твору, вибіркове читання. Придумування різних варіантів заголовків до виділених частин. Дуже ретельно потрібно працювати над тим, щоб навчити учнів своїми словами переказувати діалоги. Учням роз’яснюю як замінити пряму мову простими реченнями, як побудувати фразу. З перших кроків навчання переказу, вже з відповідей учнів на окремі запитання до прочитаного, пильно стежу за їх мовленням, не пропускаю жодного неправильного вислову, виправляю вимову слів. Вимагаю, щоб учень, переказуючи, не поспішав говорити, робив паузи там, де закінчується одна думка і починається друга, щоб розповідав виразно з належною інтонацією. Увагу інших учнів звертаю на те, щоб вони стежили як за змістом переказу, так і за тим, які учень допускає помилки, щоб потім виправити їх. Виправити стилістичні та інші помилки, вимагаю, щоб учень повторив слово правильно.

Читаючи твір, учні повинні не тільки зрозуміти прочитане, запам'ятати його, а й усвідомити головну думку, виявити своє ставлення до прочитаного. У багатьох художніх творах головна думка розкривається за допомогою художніх образів. Тому при читанні таких творів найголовніше полягає у тому, щоб учні сприйняли ці художні образи, правильно осмислили їх і дійшли до певних висновків.

Під час підсумку прочитаного розкривається головна думка твору, а для цього звертаюся до тексту твору, застосовуючи вибіркове читання, художні засоби за допомогою яких автор розкриває своє ставлення до описуваних подій, до вчинків героїв. Використовую під час визначення головної думки прислів'я, приказки, в яких стисло і образно формулюються ті чи інші життєві правила.

4. Висновки.

Отже, використання різноманітних методів сприяє корекції усного мовлення дітей з легкою розумовою відсталістю.

Умовою для розвитку та корекції мовлення є потреба спілкування. Тому при проведенні уроку необхідно передбачити такі ситуації, які б спонукали дитину, розповісти про щось.

Для цього потрібно:

постійно розширювати запас слів;

пропонувати вправи, що вимагають заміни слів за змістом;

чітко формулювати запитання;

проводити бесіди, спираючись на життєвий досвід учнів.

Література

1. Вавіна Л. Розвиток зв'язного мовлення учнів допоміжної школи // Дефектологія, – № 1998 р.

2. Ковальова В.П. Художня література як засіб подолання мовленнєвих недоліків у дітей // Психологічна газета, – 2005, № 8, – С. 14-15.

3. Петрова В.П. Розвиток мовлення учнів допоміжної школи: Спеціальна психологія. Тексти. Частина І. К.-П. – 1999.

4. Улянова Т.К. Розвиток мови учнів на предметних уроках в допоміжній школі, – К., Радянська школа, – 1971.