Краєзнавча робота з природознавством у початковій школі

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми. Природознавство вивчає природу як єдине матеріальне ціле, розглядає її в розвитку, у часі і просторі. Звідси основна задача уроків природознавства – вивчення природи як єдиного цілого і встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими її елементами і явищами.

Природознавчі знання молодших школярів служать основою для вивчення природничих дисциплін в середній школі (географії, ботаніки, зоології, анатомії і фізіології людини). Природознавчі знання постійно використовуються дітьми на інших учбових предметах початкового курсу навчання. Здійснюючи зв'язок з життям, вчитель використовує результати дитячих спостережень за навколишньою природою і працею людей. Чим більше об'єм знань що вчаться про природу і працю людей, тим легше вчителеві працювати по всіх предметах початкового навчання. Одним із складових природи є ґрунт, тому вивчення і засвоєння цієї теми є не менш важливим ніж будь-якої іншої.

Значення краєзнавчої роботи в школі не тільки в тому, що вона сприяє всебічному вивченню природноекономічних і соціальних умов рідного краю і перспектив його розвитку, а й у тому, що дає вчителю можливість вивчити психологічні особливості учнів, виявити їхні інтереси. Участь у суспільно-корисній роботі, виконання індивідуальних завдань краєзнавчого змісту формує в школярів пізнавальний інтерес до краєзнавчих знань, а через них – і до географії. Психологи визначають географічне краєзнавство як один з видів науково-освітньої діяльності, якому властиві свій зміст, техніка, функції, етапи і стадії.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми використання краєзнавчої роботи при викладанні природознавства в початковій школі.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає дослідження методики викладання природознавства.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є можливості використання краєзнавчої роботи при викладанні природознавства в початковій школі.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми використання краєзнавчої роботи при викладанні природознавства в початковій школі.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна в практичній роботі вчителя молодших класів.

Розділ 1. Значення краєзнавчої роботи в молодших класах загальноосвітньої школи

Краєзнавче виховання в Україні велося ще за часів Київської Русі: підлітки залучались до ремесел і домашньої роботи, вивчали побут, культуру рідного краю, видовий склад та особливості місцевої флори і фауни. Навчальний і виховний вплив на дітей мали промови, написані монахами на честь князів, де звеличувались їхні воєнні перемоги, описувались найважливіші мандрівки землепрохідців і купців, усна народна творчість тощо. Формування краєзнавчих понять нерозривно пов'язувалося з образним розкриттям історичних подій, географічних та етнографічних особливостей рідного краю.

У XVI-XVII ст. у братських школах південно-західної Русі широко пропагувались краєзнавчі ідеї. Навчальні посібники того часу були насичені фактами про історичні події, етнографію, географічні особливості рідного краю. З метою засвоєння учнями, елементів природничих знань, проводилися спостереження за погодними умовами, сезонними змінами в природі. Усе це поєднувалося з дослідженням навколишнього середовища.

Один з видатних педагогів України другої половини XVII ст. – А. Прокопович-Антонський вказував, що яким би сильним не було суспільство, але без опори на виховання воно рано чи пізно буде зруйноване. Він виступав проти зневажливого ставлення до рідної мови і культури та пропагував ідею навчання дітей саме своєю мовою, застосовуючи елементи знань про рідний край [22, 57-59].

Одне з чільних місць у краєзнавчо-педагогічній спадщині належить українській козацькій педагогіці, головна мета якої – формування козака-лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі, з українською національною свідомістю і самосвідомістю, дійовим патріотизмом, високим рівнем духовності. У той час в Україні діяли різні типи навчально-виховних закладів (академії, колегіуми, братські, церковні школи, народні професійні школи мистецтв і ремесел, січові і козацькі школи). Головне місце у них відводилося ідеям і засобам народної педагогіки, українознавства і краєзнавства. Всі вихованці разом з батьками, педагогами дбали про використання народних традицій, звичаїв, обрядів; досліджували особливості рідного краю; навчалися військової справи, зокрема орієнтуватись на місцевості, складати її прості плани тощо [22, 57-59].

Подальшому розвитку краєзнавства сприяло запровадження викладання в школах географії (початок XVIII ст.). Один із перших провінційних журналів – «Уединенный пошехонец», був краєзнавчим. Він видавався в Ярославлі в 1786 p. Тоді ж в уставі перших російських шкіл, написаному під керівництвом Ф. Янковича, говорилось про необхідність збирання природних речей із всіх трьох царств природи, потрібних для пояснення і очевидного пізнання природної історії, особливо ж всіх домашніх, притаманних тій губернії виробів, в якій головне народне училище знаходиться.

Прогресивні педагоги і вчителі-практики розглядали краєзнавство як одну з форм зв'язку навчання з навколишнім життям. М.Ломоносов у 1761 році організував наукове краєзнавче вивчення рідного краю. З цією метою в різні місця були розіслані анкети з 30 різними питаннями про особливості рідного краю. Це й стало першим програмовим краєзнавчим матеріалом для вивчення місцевості.

Ідею про необхідність дослідження учнями рідного краю підтримав А. Дістервег, який поставив в основу розвивального навчання три головних принципи: 1) природовідповідність, 2) культуровідповідність, 3) самодіяльність. Розвиток краєзнавчої діяльності, на його думку, не можливий без їх обґрунтування [22, 57-59].

У другій половині XIX століття важливу роль у поповненні даних про рідний край