Завдяки комплексній системі навчання краєзнавство в Україні і в Росії успішно розвивалося в 20-30 роках XX ст. У 1918-1922 роках цей предмет називався «Вивчення рідного краю», а з 1922 року в педагогічних інститутах були введені спеціальні курси – «Краєзнавство», «Основи краєзнавства», «Методика краєзнавства» [22, 57-59].

Краєзнавчий рух 20-30-х років став фундаментом для подальшого розвитку предмета. У 1925 році в Харкові була проведена І Всеукраїнська краєзнавча конференція, на якій було утворено державний централізований орган – Український комітет краєзнавства. Серед фундаторів і активістів його були відомі діячі української науки та культури – Д. Багалій, Д. Яворницький, В. Геринович, М. Криворотченко, Б. Пилипенко, С. Рудницький, М. Шарлемань, М. Яворниць-кий, О. Яната. Вони вважали, що саме під час шкільного навчання повинні закладатись основи вмінь вивчати особливості рідного краю.

У 30-50-х роках краєзнавство в Україні і в інших республіках розвивалося досить складно і суперечливо. Незважаючи на значні досягнення в галузі наукового і шкільного краєзнавства, до кінця 30-х років масовий краєзнавчий рух пішов на спад. Краєзнавчій роботі стало приділятись менше уваги. В зв'язку з письмовим розпорядженням Наркомпроса «Про постановку і організацію краєзнавчої роботи» (1937), ініціатива добровольців-краєзнавців і педагогів була скута, ослабла самостійна робота [22, 57-59].

Із середини 30-х років у зв'язку з ліквідацією системи державного краєзнавства недостатньо розвивається й шкільне. 1937 року було ліквідовано центральні і місцеві краєзнавчі органи, а навчання краєзнавства в середніх школах було відмінено. Цим займаються лише ентузіасти, поодинокі краєзнавці, любителі, вчителі.

Але попри все деякі вчені надавали великого значення краєзнавству. Найвідоміші з них С. Вавілов, С. Шацький, Я. Манияпов. Краєзнавча робота лежить і в основі творчої педагогічної спадщини А. Макаренка. Зокрема в «Педагогічній поемі» говориться про те, що літні походи є такою традицією, де створюються умови для соціального тренінгу школярів, який полягає у добрих вчинках, справах і звичаях. Щорічно Антон Семенович з вихованцями комуни проводив літні туристичні подорожі, перетворюючи їх на важливий елемент освіти – засіб пізнання і виховання. Було проведено вісім літніх походів: до Москви (1929 p.), Криму (1930 p.), на Кавказ (1931 p.), до Бердянська (1932 p.) та ін. [22, 57-59]

Під час Великої Вітчизняної війни краєзнавством не займалися. Незважаючи на широкий інтерес до краєзнавства і дитячого туризму, до деякого часу наукове узагальнення набутого досвіду здійснювалось занадто повільно і в післявоєнні роки.

В 60-х роках краєзнавство знову вивчається. Разом з тим виникає потреба переглянути деякі принципові питання дидактичного плану саме з цього предмета. Більшість тогочасних учених, педагогів, краєзнавців-любителів наголошували на нагальній необхідності дослідження рідного краю. Так, краєзнавець Я. Герштейн вказував: «Цінність екскурсійно-туристичної роботи не тільки і не стільки в самих походах і екскурсіях, але головним чином в тій роботі, яка розгортається в період підготовки походу і після його завершення», що є необхідним в шкільній освіті [22, 57-59].

Розробці науково-педагогічних проблем шкільного краєзнавства того часу присвячено ряд ґрунтовних праць М. Баранського (1960), І. Іванова (1966), К. Строєва (1967) та ін.

Через нераціональне використання дарів природи, забруднення навколиш-нього середовища в середині XX ст. виникла глобальна екологічна криза. У зв'язку з цим існує загроза існуванню самої людини. Отож, з метою уникнення загрози необхідно залучати до охорони навколишнього природного середовища усіх людей, починаючи з першокласників ЗОШ. Задля навчання дітей дбайливого ставлення до природи під час краєзнавчо-туристичних походів, подорожей, експедицій учителі з учнями досліджували стан екології рідного краю.

Найінтенсивніше велася краєзнавча робота в 1960-1980 роках на всій території Радянського Союзу. Краезнавчо-туристичні експедиції учнів досліджували територію за такими напрямами: по місцях бойової слави, географічний, історичний, екологічний тощо, тобто виконувався державний закон «Про зв'язок школи з життям» (1958). Хоч тогочасна робота краєзнавців й була заполітизованою, але, незважаючи на це, їх досвід має бути глибоко вивчений і використаний у навчанні й вихованні учнів та в процесі підготовки фахівців.

Великого значення педагогічним основам краєзнавства надавав В. Сухомлинський. Він розкрив учням всі джерела любові до Батьківщини: природу рідного краю, рідне село, підприємство, установу, де працюють батьки [22, 57-59].

Видання за допомогою багатьох подвижників багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР» стало новим етапом розвитку краєзнавчого руху, особливо на місцях.

У 80-х роках опубліковані праці з методики організації краєзнавчих досліджень (М. Костриця), туристично-краєзнавчої роботи (М. Крачило), розвитку краєзнавчої культури (В. Біленкін, В. Левін). Тоді ж розвивається (поруч з науковим) шкільне краєзнавство передусім у позакласній роботі. Проводилися різноманітні туристичні походи й екскурсії, під час яких учні вивчали історію, літературні та історичні пам'ятки, збирали природні зразки гірських порід, досліджували рослинний і тваринний світ тощо. Велику роль у розвитку краєзнавства відігравали музеї. Співробітниками музею і юними краєзнавцями були підготовлені й видані довідники, путівники по різних маршрутах конкретних територій. Особливу увагу в краєзнавчій роботі 80-х років було присвячено вивченню подій Великої Вітчизняної війни, виявленню могил невідомих солдатів та збору інформації про події того часу.

Важливим етапом у розвитку краєзнавства є заснування в 1991 році республіканської премії Всеукраїнської спілки краєзнавців ім. Дмитра Яворниць-кого, яка присуджується щорічно окремим дослідникам чи любителям-краєзнавцям, колективам або організаціям за вагомий внесок у справу вивчення, дослідження і популяризації історико-культурних надбань і природних багатств рідного краю [22, 57-59].

25 грудня 1996 року в місті Києві відбувся другий з'їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців, де були представлені дуже цікаві й актуальні