У статтях 11, 54 Конституції України наголошується, що держава буде сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій, культури. Саме вивченням цього й займається краєзнавство.

Отже, значення краєзнавства в розвитку освіти і становленні державності України важко переоцінити.

Краєзнавство виконує в науково-освітній діяльності п'ять основних функцій.

Перша функція полягає у формуванні і розвитку взаємин між людьми. Справа в тому, що краєзнавством рідко хто займається наодинці. Люди з краєзнавчими інтересами швидко знаходять одне одного і розвивають колективну діяльність. Ця діяльність поєднує в собі громадську роботу і суспільне корисну працю. Краєзнавці збирають і обробляють краєзнавчий матеріал, виготовляють наочні посібники, беруть участь в охороні природи, пам'яток історії та культури, пропагують краєзнавство серед населення.

Другою функцією є навчально-освітня робота. У процесі краєзнавчої діяльності учні набувають знань про рідне навколишнє середовище. Ці знання конкретні і пов'язуються з відповідними темами шкільних курсів географії.

Третя функція – виховна. Кожний куточок нашої України багатий своїм минулим і сучасним, має перспективи розвитку в майбутньому.

Четверта функція полягає у виробленні практичних умінь і навичок. Їх набувають виконанням багатьох практичних робіт. До них належать уміння проводити елементарні дослідження в природі (вивчення типу ґрунту, спостереження за режимом річки, способом життя тварин), збирати і зберігати краєзнавчий матеріал.

П'ята функція – вплив діяльності краєзнавців на суспільство. Краєзнавці запозичують досвід у компетентних людей і передають його іншим, несуть у народні маси знання про рідний край [9, 39-40].

У краєзнавчій діяльності можна виділити два етапи: навчально-освітній і науково-дослідницький. На першому етапі учні набувають певних знань про свій край, оволодівають елементарними вміннями і навичками працювати самостійно. На другому – ведуть науково-дослідницьку роботу. Самостійно або колективно вони досліджують певні явища (наприклад, ерозію ґрунтів, вплив людини на флору і фауну).

Обидва етапи мають по три стадії.

Під час першої організаційно-підготовчої стадії визначається мета і обирається об'єкт дослідження за допомогою різних джерел (картографічних, літературних, статистичних), складається план дослідження, розподіляються обов'язки між членами групи.

Друга стадія – безпосереднє дослідження об'єкта за допомогою відповідних методів, властивих певним наукам.

Третя стадія – лабораторна обробка зібраних матеріалів: зіставлення і порівняння фактів, обчислення коефіцієнтів, систематизація, оформлення таблиць, схем, написання висновків і пропозицій [9, 39-40].

Різна фахова підготовка вчителів і багатогранність інтересів учнів шкіл та інших навчальних закладів змушують керівників краєзнавчої роботи диференціювати і водночас інтегрувати краєзнавчу діяльність.

Диференціація шкільного краєзнавства спирається на інтереси учнів до певної галузі знань. Учитель певного предмета організовує гурток-секцію: географічну, природничу, історичну, мовно-літературну, етнографічну, астрономічну, юних фотокореспондентів тощо. Географічну секцію краєзнавства можна поділити на дві частини: фізичної географії і економічної географії з відповідними підсекціями: геологів, метеорологів, гідрологів, з галузями промисловості, сільського господарства і транспорту [9, 39-40].

Така диференціація краєзнавства сприяє охопленню великої кількості учнів, тісному взаємозв'язку програмового матеріалу шкільних дисциплін з краєзнавчим матеріалом, дає змогу тісніше пов'язати навчання з життям, посилити навчально-виховну функцію і ефективність педагогічного процесу. Освітньо-виховне значення географічного краєзнавства насамперед виявляється в активізації навчально-виховної роботи, спрямованої на підвищення практичного значення шкільної географії в загальноосвітній підготовці учнів. Вивчаючи природно-економічні умови рідного краю, господарське і культурне життя населення своєї місцевості, учні розуміють причин-но-наслідкові зв'язки між окремими компонентами природно-територіального комплексу і встановлюють зв'язки між природним середовищем і господарською діяльністю населення [9, 39-40].

У шкільній практиці якість краєзнавчої роботи залежить від багатьох педагогічних чинників. Рівень методичної підготовки вчителя з краєзнавства, його взаємини з батьками, допомога громадськості, позитивне ставлення дирекції школи до організації краєзнавчої роботи – все це в єдиному комплексі забезпечує успіх навчально-виховного процесу під час вивчення рідного краю.

Отже, використання краєзнавчого матеріалу у викладанні географії і організації позакласної краєзнавчої роботи в школі підводить учнів до глибшого розуміння навколишнього середовища і сприяє пробудженню поваги і любові до того місця, де вони народились і виросли.

Розділ 2. Методичні основи краєзнавчої роботи при викладанні природознавства у початковій школі

Для формування у молодших школярів уявлень і понять про предмети та явища природи, для виявлення їх сутності, властивостей застосовуються навчальні методи (словесні, наочні, практичні), відповідні методичні прийоми, використання яких залежить від особистості вчителя, його творчості, майстерності. Але на уроці вчитель не завжди може показати пристосування організмів до навколишнього середовища, продемонструвати взаємозв'язки, що існують у природі, природні явища тощо. Тому з уроками тісно пов'язані й інші, допоміжні форми організації навчального процесу, які застосовує класовод, – це позаурочні, позакласні заняття, домашні завдання, літні роботи учнів тощо.

Позаурочна робота тісно пов'язана з навчальним матеріалом. Згідно з програмою діти виконують завдання в куточку живої природи, на географічному майданчику, навчально-дослідній земельній ділянці, проводять спостереження в природі. Наприклад, у куточку живої природи учні досліджують умови, необхідні для нормального росту і розвитку кімнатних рослин (світла, вологи, підживлення). Така робота проводиться напередодні уроку з тієї самої теми. На уроці діти доповідають про проведені спостереження та демонструють результати досліджень [3, 157].

Важливою формою у вивченні природознавства є виконання учнями домашніх завдань. Роль цієї форми організації навчання підвищується, якщо домашні завдання мають творчий характер (проведення спостережень, дослідів, виготовлення гербарію, оформлення схем, малюнків, заповнення таблиць, догляд за тваринами, рослинами тощо).

У вивченні природознавства значну роль відіграє